Івасюк

“Митець починається з тієї пісні, яку у нього забирають, як свою, вдячні люди, і вже не повертають…” Галина Тарасюк

75 років від дня народження Володимира Івасюка

З піснями у вічність...

1975 рік. Зліва направо: Віталій Дончик, його дружина Євгенія, Володимир Івасюк, Софія (мама), Оксана, Михайло (батько), Галина Івасюки.

Пазли долі, що звуться життям...

Це слова однієї з перших пісень Володимира Івасюка “Мандрівний музика”. Тут добре видно світлу, творчу душу музиканта. А свій перший музичний, впізнаваний хіт Івасюк написав більше, ніж 50 років тому. Вірш пісні “Мила моя” нашкребтав на пачці від цигарок у переповненому вагоні, а музику створив раніше під зоряним небом Одещини; вплинула поїздка до Карпат. Саме тоді Володимир був студентом Чернівецького медінституту. Нині ця композиція відома під назвою “Я піду в далекі гори”.

Груди відкриті, очі в блакиті, Звуків у серці – цілий океан, – Всі вони, наче ягоди з грона, Линуть весільно на мій нотний стан.

Пісня, створена під зоряним небом

Свій найвідоміший твір – пісню “Червона рута” Івасюк переписує безліч разів, шліфує. Наприкінці вересня 1970 року “Червона рута” та “Водограй” готові… Ці композиції стали справжньою сенсацією, а коли вперше звучали у Чернівцях – навіть зупинився автомобільний рух… Друзі В. Івасюка не сподівалися, що ця пісня стане хітом, натомість велику популярність прогнозували пісні “Водограй”. Проте сталося навпаки.

Безсмертна "Червона рута"

Таємниці доріг далеких

Портрет сестри

Володимир Івасюк, окрім музики і поезії, мав ще й хист до малювання. У його особовому фонді зберігається кількадесят малюнків різних років – переважно шкільних і студентських. Це виконані олівцем або акварельними фарбами натюрморти, пейзажі, портрети видатних людей, автопортрет, шаржі і карикатури.

Ставши популярним у всьому Радянському Союзі, він завзято відмовлявся писати музику до російських текстів, говорячи, що він український композитор. Те, що молодий музикант був авторитетом для українців, знала і радянська влада.

Щирі одкровення

Недарма цю пісню В. Івасюк спочатку хотів назвати «Баладою про матір», адже вона розповідає про сум матері, дитину якої забрала війна. Щоправда, у первинному варіанті лірична розповідь велася про доньку, а в остаточній версії образ втраченої дитини узагальнено — це може бути й донька, і син. До речі, після вбивства В. Івасюка (злочин досі не розкрито) у багатьох дослідників «Балада про мальви» асоціюється з трагічною долею композитора: «Було щось у цій пісні трагічно-пророче. Кожний звук, кожний інтонаційний зворот мав смислове навантаження, розкривав тему незнищенності життя, переходу однієї його форми в іншу, незнищенності материнської любові», — пише перший директор музею В. Івасюка П. Нечаєва. Історія України має багато сумних сторінок. Однією з них є російсько-українська війна, що розпочалася 2014 р. Тож «Балада про мальви» у наші дні звучить по-особливому актуально

Балада про мальви

Володимир Івасюк лишається музичним символом української музики 20-го століття. Символом пісні, що лунала від Львова до Вашингтона і Владивостока... Може, саме таким широким діапазоном свого звучання й була вона небезпечна, його пісня? А ще Володимир Івасюк лишається символом співочої і співаючої України – тієї, яка могла б бути і якою ще може стати.

Стихнуть кроки та не стихне серце...