Енциклопедіст народного життя

Енциклопедист народного життя 185 років від дня народження П. ЧУБИНСЬКОГО

ПЕРШЕ виконання гімну України

Павло Чубинський плідно збирає інформацію про етнографію та географію України. І навіть на чужині, в Архангельську, він збирає цінні етнографічні матеріали. Через 2 роки клопотанням Пржевальського його звільняють з заслання і він повертається до нормальної роботи, забезпечення хлібом держави, якого катастрофічно не вистачало. 1869 року йому дозволяють повернутися в Петербург, а потім і в Україну, щоб очолити експедицію в Південно-Західний край для етнографічних та статистичних досліджень. Протягом двох років експедиція досліджувала Київську, Волинську, Подільську губернії, частину Мінської, Гродненської, Люблінської, Седлецької губерній та Бессарабію, де автохтонно проживали українці. Матеріали експедиції увійшли до семитомника, виданого протягом 1872–1879 років. Крім того Чубинський є одним із організаторів Київського географічного товариства. «Праці етнографічно-статистичної експедиції в Західно-Руський край» були явищем величезної ваги в історії української культури. Вони показали світові яскраві зразки вияву вроджених якостей духу українців, величну простоту, безпосередність і водночас глибоку емоційність, естетичну натхненність, силу поетичного чуття, яскравість барв народної поезії та пісні – те головне, що відрізняє український народ серед інших слов’янських народів. Блискуче проведення експедиції зробило ім’я Чубинського відомим і авторитетним в офіційних наукових колах і дозволило йому домогтися від уряду в 1872 році створення Південно-Західного відділу Географічного товариства в Києві, який відіграв визначну роль у збиранні, дослідженні й популяризації фольклорних, історичних, етнографічних та археологічних пам’яток на території України. Усього за кілька років ця наукова установа видала два томи «Записок Південно-Західного відділу імператорського РГТ», де опубліковано праці М. Драгоманова, В. Антоновича, П. Чубинського, Ф. Вовка та багатьох інших відомих вчених. У серпні-вересні 1874 року в Києві відбувся III Археологічний з’їзд, що мав велике значення в активізації українознавчих досліджень. Доля відвела Павлу Платоновичу Чубинському коротке життя. Однак він встиг щільно наповнити його плідною працею й творчими здобутками. Він відзначався рідкісно широким діапазоном наукових зацікавлень, надзвичайно багато зробивши не лише як етнограф і фольклорист, але й як економіст, статист, мовознавець, демограф, бібліограф, правознавець, соціолог. Внесок, зроблений Чубинським в народознавство, важко переоцінити. Його етнографічні і фольклористичні дослідження донині слугують важливим підґрунтям розвитку вітчизняної наукової думки. Твори Чубинського тривалий час були заборонені, хоча ними щедро послуговувалося безліч радянських науковців без посилань на автора.

Павло Чубинський працював у надзвичайно складних умовах переслідування царським урядом української культури і за своє недовге життя встиг зробити стільки, що, за висловом його друга і співробітника Федора Вовка, його заслуг вистачило б і на декількох професіональних учених. Але ні постійні переслідування царського уряду, ні заслання до Архангельської губернії не змогли охолодити відданості Чубинського Україні. Внесок, зроблений ним в українську етнографію, важко переоцінити. Його етнологічні і фольклористичні дослідження, що показують всю багату індивідуальність українського народу, всю красу українського фольклору донині слугують важливим підґрунтям розвитку вітчизняної наукової думки. Сучасники Павла Чубинського відгукувалися про нього як про життєрадісного, оптимістичного і захоплюючого оповідача, який в Пінезі швидко ввійшов у довіру так званої "колонії засланців". Він згуртовував освічених молодих людей до наполегливої діяльності, вважаючи їх "домашніми" (рідними). Юні, без життєвого досвіду і малозабезпечені Вишневський та Симановський навіть проживали у П. Чубинського. У нього було відкрите серце до тих, хто відбував покарання за правду. До його квартири завжди поспішали, щоб почути новину, обговорити важливе питання, а подеколи й почастуватися українськими стравами. Полегшувати гнітюче заслання юнакові допомагала рідна сестра Анастасія Платонівна. Оповідають, що Павло Платонович до мешканців Півночі часто з'являвся в ошатній українській вишиванці. Його вважали душею "братства поселенців". З ними він активно співпрацював у справі розгортання краєзнавчих досліджень.

Український етнограф і фольклорист, громадський діяч Павло Чубинський народився 27 січня 1839 року на хуторі поблизу Борисполя на Київщині. Навчався у Другій київській гімназії. Закінчивши у 1861 році юридичний факультет Петербурзького університету, повернувся до Києва, працював учителем. У 1861—1876 роках співпрацював у журналі «Основа» та київській Старій громаді (був одним з її засновників та найактивніших членів). Разом з іншими членами громади займався пропагандистською діяльністю серед селянства, працював у недільних школах. У 1862 році написав вірш, який став українським національним гімном, — «Ще не вмерла Україна». У жовтні 1862 року за участь в українському національному русі був заарештований, звинувачений у належності до таємного товариства, метою якого було повалення революційним шляхом існуючого в імперії ладу, і висланий у селище Пінега Архангельської губернії. Через рік П. Чубинського перевели в Архангельськ. Після звільнення у 1869 році з-під поліційного нагляду оселився в Петербурзі. У 1869—1870 роках очолював етнографічні експедиції в Україні, Білорусі та Молдові. У 1872—1879 роках за редакцією П. Чубинського було опубліковано матеріали цих досліджень: «Труды этнографико-статистической экспедиции». Поряд із науковою діяльністю брав активну участь в українському суспільно-політичному русі. Разом із М. Драгомановим, М. Зібером, Ф. Вовком, М. Лисенком був членом редакційної колегії газети «Київський телеграф» — органу українського патріотичного руху. У 1873 році став одним з ініціаторів створення в Києві Південно-Західного відділення Імператорського географічного товариства, у 1873—1876 роках керував його діяльністю. Після Емського акту в 1876 році П. Чубинського було вислано з України. У 1877—1879 роках працював у Петербурзі. Нагороджений золотими медалями російського географічного товариства (1873), Міжнародного етнографічного конгресу (Париж, 1875), лауреат премії Уварова (1879). Написав і опублікував багато наукових праць. Найґрунтовнішими серед них є: «Очерк народных юридических обычаев и понятий в Малороссии» (1869).

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing elit, sed do eiusmod tempor incididunt ut labore et dolore magna aliqua. Ut enim ad minim veniam, quis nostrud exercitation ullamco laboris nisi ut aliquip ex ea commodo consequat, duis aute irure dolor in reprehenderit.

Ці та інші книги та статті ви можете знайти у фондах нашої бібліотеки та електронному каталозі

1. Васильєва І. Чубинський Павло Платонович (15(27).01.1839-14(26).01.1884) : відомий український етнограф, правознавець, поет / І. Васильєва // Державні, політичні та громадські діячі України : політичні портрети : навч. посіб. для студ. вищ. навч. закладів I-IV рівнів акредитації . Кн. 1. - Київ : Вища школа, 2002. - С. 197-198 2. Видатні постаті в історії України ІХ - ХІХ ст. : короткі біографічні нариси : історичні та художні портрети / за редакцією В. І. Гусєва. - Київ : Вища школа, 2002. - С. 359 3. Видатний український етнограф Павло Чубинський : (До 100-ліття з дня смерті) // Молода Україна. - 1984. - №7-8. - С. 1-24. Остапенко О. Павло Чубинський : нариси біографії і наукової творчості / О. Остапенко // Народна творчість та етнографія. - 2004. - №4. - С. 91-975 Павло Чубинський - творець українського гімну // Хорунжий Ю. Мужі чину : історичні парсуни. - Київ : 2005. - С. 47-60 6. Чередниченко Д. Павло Чубинський / Д. Чередниченко. - Київ : Альтернатива, 2005. - 376 с. 7. Чередниченко Д. Павло Чубинський : вірш / Д. Чередниченко // Молода Україна. - 1992. - №11-12. - С. 1 8. Чередниченко Д. Безсмертне слово поета як основа народної пісні і державного гімну України : до 165-річчя від дня народження Павла Чубинського / Д. Чередниченко // Народна творчість та етнографія. - 2004. - №1-2. - С. 19-219. Шаров І. Чубинський Павло Платонович : етнограф, фольклорист, поет // Шаров І. 100 видатних імен України. - Київ : Вища школа, 1999. - С. 458-46310. Шевчук С. Архангельське заслання - період становлення Павла Чубинського як етнографа та фольклориста / С. Шевчук // Народна творчість та етнографія. - 2004. - №5. - С. 3-12