Життя несе непереможну стать, Воно і нам колись осушить сльози. Вставайте, браття, Та, повні спільного завзяття, Поставим правді вівтарі!

...а ви любіть Свою окрадену родину, — Й за неї сили до загину І навіть душу положіть!

Угору стяг! Хай кат шаліє, Хай стисне нас, але на мить, Бо іскру ту святу, що тліє, Несила ворогу згасить.

Співай, ридай і будь готовий Замість лаврового терновий Вінець узяти на чоло.

Ми всіх пригорнули б до серця охоче, Якби нам хоч трохи свободи!

Для неука дуже легкий спосіб зрікатись: не бачив Америки — значить, нема, не чув про Канта — значить, вигадали!

   Михайло Старицький народився 2 (14) листопада 1839 р. в селі Кліщинці Золотоніського повіту Полтавської губернії (тепер Черкаської області). Походив зі шляхетського роду. Батько, Петро Іванович, відставний ротмістр, помер, коли хлопцеві було вісім років. 1852 р. померла і мати – Анастасія Захарівна. Вона походила з родини Лисенків. Залишившись сиротою, Михайло виховувався у родині свого двоюрідного дядька – Віталія Романовича Лисенка, батька композитора Миколи Лисенка.