«Єдність у різноманітності»:

«Єдність у різноманітності»:

веб-вернісаж до Дня Європи

Центральна міська бібліотека для дітей ім. Ш. Кобера і В. Хоменко

народи Європи "очами" штучного інтелекту

Німці (нім. Deutsche) — центральноєвропейський германський народ, корінне населення Німеччини. Носії німецької мови, що належить до германської групи індоєвропейських мов. Традиційно сповідують християнство — католицизм і лютеранство. Мешкають переважно в Німеччині, Австрії, Швейцарії. Мають численну діаспору в Америці, а також країнах Центрально-Східної Європи, що від часів середньовіччя були об'єктом німецької колонізації. Самоназва німців — «дойче», «Deutsch» почала вживатися приблизно в Х столітті, а за деякими джерелами ще раніше. Походить вона нібито від латинських teutoni (тевтони) та lingua teodisca — народна, тевтонська мова, на відміну від поширеної тоді латинської. Серед германців було багато різних племен, які жили між Рейном і Віслою, Дунаєм і Балтійським та Північним морями, а також у південній Скандинавії. Тевтони, одне з германських племен, нібито й походять з сучасної Данії. Що ж до українського «Німеччина» чи «німці», то вважається, що ця назва у слов'янських мовах походить від слова «німий». Так нібито називали людей, які не говорили мовою слов'янських народів, причому не тільки німців, а й інших західних європейців.

Французи (фр. les Français) чи французький народ (фр. le peuple français) — назва жителів Франції, країни в Західній Європі, що налічує 63 мільйона людей (2008). З юридичної точки зору, французький народ — це всі громадяни Франції, незалежно від їх етнічного коріння чи віри. Треба відзначити, що французька конституція, як збір загальних законів французької громади, не дає визначення поняттю «французький народ». Точне поняття французької національності дає Громадянський кодекс, а також умов її отримання та всіх присутніх їй прав й обов'язків. Франкофони (франкомовні) сусідніх країн, — наприклад, валлони у Бельгії чи швейцарці — французами не вважаються.

Іспанці (ісп. Españoles, МФА: [espaˈɲoles]) — романський народ і нація, що проживає на крайньому півдні Західної Європи, на Піренейському півострові. Корінне населення держави Іспанія. Говорять іспанською мовою, що належить до романської групи індоєвропейських мов. Творці і носії іспанської культури, іспанського світу. Християни, переважно римо-католики. Є нащадками кельтоіберійців, вестготів, римлян і маврів. Чисельність іспанців у світі становить приблизно 135 мільйонів осіб. У самій Іспанії налічується понад 41 млн осіб. Інші мешкають в країнах Західної Європи та в Америці. Нащадки іспанців також є серед сотень мільйонів осіб в іспаномовних націях Латинської Америки, а також на Філіппінах. У самій Іспанії іспанцем називають громадянина Іспанії. В країні домінує регіональна свідомість, — не тільки в каталонців, галісійців і басків, які є самостійними народами, але й у інших. Вони називають себе арагонцями, валенсійцями, канарцями, астурійцями, кастільцями тощо.

Італійці (італ. italiani) — романський народ, основне населення Італії. В Італії проживає 54,35 млн італійців. Італійські меншини проживають у США (8,5-15 млн осіб, т. зв. італоамериканці), Аргентині (1,35 млн), Франції (1,1 млн), Хорватії (19 тис.), Монако (20 %), Сан-Марино (13,0 %), Словенії (0,1 %), Бельгії (0,5 %), Німеччині (500 тис.) Мова — італійська. Точну чисельність італійців і осіб італійського походження підрахувати важко. Між італійцями Півдня й Півночі країни є досить значні відмінності (мовні, антропологічні, культурні, соціальні).

Португальці (порт. os Portugueses) — романський народ і нація, що проживає на крайньому півдні Західної Європи, на заході Піренейського півострова. Корінне населення держави Португалія. Говорять португальською мовою, що належить до романської групи індоєвропейських мов. Творці і носії португальської культури. Християни, переважно римо-католики. Є нащадками лузітанів, кельтів, римлян та германців (візиготів, свебів, франків), що мешкали на теренах римської провінції Лузітанія. Сформувалися як народ в XII—XIV століттях в Португальському королівстві під час Реконкісти; як нація гартувалися в боях з мусульманськими державами Магрібу та Іспанією. У XV—XVII століттях були однією з провідних європейських спільнот в Добу великих географічних відкриттів. Першими серед європейців відкрили морські шляхи до Індії, Бразилії, Індокитаю, Індонезії, Китаю, Японії тощо. Утворили розгалужену мережу португальських колоній і факторій в Африці, Азії та Південній Америці, що склали так званий «португальський світ». Після перемоги лібералізму в ХІХ столітті, що призвів до повалення монархії та проголошення Португальської республіки (1910), поступово перетворилися на регіональну політичну силу. Загальна чисельність становить близько 40 мільйонів осіб, з яких понад 10 мешкають в Португалії. Мають велику португальську діаспору в Бразилії, Кабо-Верде, Анголі, Мозамбіку, Макао, Східному Тиморі тощо. Чисельність нащадків португальців змішаного походження сягає до 270 мільйонів. Понад 10 мільйонів осіб португальців складають абсолютну більшість населення Португалії (понад 97 %), що робить Португалію однією з небагатьох моноетнічних європейських держав. Значне число португальців живе у Бразилії — понад 1,2 млн осіб і у Франції — близько 1 млн осіб. Португальці живуть також у США (0,75 ~ 1,2 млн осіб), Канаді (бл. 250 тис. осіб), Німеччині (бл. 150 тис. осіб), Іспанії (понад 100 тис. осіб), багатьох державах — колишніх португальських колоніях у Африці (Ангола, Мозамбік, Гвінея-Бісау тощо), країнах Західної Європи та Латинської Америки тощо.

Поляки (пол. Polacy) — західнослов'янський народ, основне населення Польщі. Говорять польською мовою слов'янської групи індоєвропейської сім'ї. Писемність на основі латинського алфавіту. Поляки як народ складався з формуванням і розвитком стародавньої польської держави. Його основу склали об'єднання західнослов'янських племен полян, слензан, віслян, мазовшан, поморян. Процес консолідації Помор'я з рештою польських земель був загальмований не тільки немічністю політичних зв'язків його з стародавньою польською державою, але і своєрідністю його соціально-економічного і культурного розвитку (тривале панування язичництва та ін.). За говорами близькі були поляни, слензани і вісляни. В період політичної роздробленості (XI—XIII століття) окремі польські землі відокремилися, але культурні і економічні зв'язки між ними не уривалися. В ході опору німецькій експансії і подолання політичної роздробленості (XIII—XIV століття) здійснювалося об'єднання польських земель, розширювалися і зміцнювалися зв'язки між їх населенням. В цей же час йшов процес германізації захоплених німцями західних і північних земель (Нижня Сілезія, Помор'я, Мазурія, Західна Великопольща).

Угорці, мадяри (від угор. magyarok — «ма́дярок») — народ з фіно-угорської мовної групи, основне населення Угорщини. Самоназва угорців — «мадяри» (magyarok, однина — magyar). Це слово співзвучне з самоназвою споріднених з ними народів — хантів і мансі (mańśi). Українське «угорці» походить від давньоруської назви цього народу — ѫгре (однина — ѫгринъ), похідної від прасл. *ǫgrъ, *ǫgъrinъ і грец. Οὖγγροι, Οὑγγρικός, яким позначали огурів — групу тюркських народів, з якими союз племен на чолі з мадярами мав давні зв'язки, тому сусідами сприймався як єдине ціле. Угорці відомі також під застарілою назвою «венгерці» — це є адаптацією пол. Węgier («угорець») — теж похідного від праслов'янського *ǫgrъ, з переходом носового ǫ в носове ę і доданням протетичного «w». Російська назва угорців — «венгры» запозичена з польської; похідне від ѫгре слово угры вживається лише в значенні «народи, що говорять угорськими мовами», «угри».

Фіни (самоназва «суомалайсет», фін. suomalaiset) — фіно-угорський народ на півночі Європи, основне населення Фінляндії. Чисельність фінів у Фінляндії — 4,83 млн (93 % населення країни). Також фіни живуть у США — близько 300 тисяч осіб, у Швеції — понад 100 тис. осіб, Канаді понад 50 тис. осіб, Росії — 34,1 тис. осіб, Норвегії — 20 тис. осіб, Естонії — 16,6 тис. осіб (бл. 3 % населення держави), Україні — близько 1 тис. осіб. Фіни розмовляють фінською мовою, яка належить до фіно-угорських мов. Поширена також шведська мова. Писемність на основі латинки. Походження фінів пов'язується з давніми прибалтійсько-фінськими племенами, що у 1-му тисячолітті н. е. починають з'являтися на території Фінляндії, а до його кінця заселяють більшу частину сучасної території країни, відтіснивши автохтонне саамське населення на північ. Основними племенами давніх фінів були сум (суомі) та єм (хяме), крім того на етногенез фінів значною мірою вплинули карели (корела), східні племена яких були приєднані до Новгородських земель у ХІІ столітті, а західні — асимільовані фінами.

Українці — слов'янський народ, основне й автохтонне населення України, найбільша етнічна спільнота на її території. Як етнос сформувався на землях сучасної України та частин суміжних земель сучасних: Польщі, Білорусі, Молдови, Румунії, Угорщини, Словаччини та Російської Федерації. За межами України проживають в Канаді, США, Польщі, Бразилії, Росії, Казахстані, Німеччині, Чехії, Великій Британії та багатьох інших країнах. Загальна чисельність перевищує 46 мільйонів осіб. З них 37 мільйонів мешкає в Україні. Більшість українців розмовляють українською мовою, що належить до східнослов'янської мовної групи. За релігійною приналежністю — християни. До XX століття вживали самоназву русь, русини, козаки. Також українців називали рутенами, черкасами, малоросами.