Віртуальний музей "Берегиня"

Текстовий опис оглядової екскурсії Вступ Осередком національно – патріотичного виховання учнів у Гірницькій гімназії №18 Курахівської міської ради є шкільний етнографічний музей «Берегиня», мета якого – залучення молодого покоління до вивчення та збереження історико – культурної спадщини свого народу, формування особистості школяра на основі духовно – моральної культури і традицій українців. Ініціатором створення музею була колишня вчителька української мови та літератури Плоха Євдокія Архипівна. Під її безпосереднім керівництвом на початку 90 – х років ХХ ст. вчителями, учнями та батьками школи була зібрана етнографічна колекція, що стала основою фондів майбутнього музею. Концепція музейної кімнати, яка б відтворювала типовий інтер’єр української хати, виникла не випадково: хотілося не лише максимально достовірно відтворити побут українців минулого, а й побудувати свою світлицю – затишне й урочисте водночас місце зустрічі однодумців. 28 січня 2002 року музей «Берегиня» отримав свідоцтво про відомчу реєстрацію при закладі освіти (свідоцтво УОН №69). Керівник музею Сапунова Олена Йосипівна, вчитель української мови та літератури. Організаційна робота музею ( вищим органом є Рада музею – 11 чоловік, які очолюють основні сектори; опікунська рада – 5 чоловік, яка надає методичну та практичну допомогу; екскурсоводи - 8 учнів). Методичне керівництво здійснюють – методичний кабінет Управління освіти Курахівської міської ради, ОЦТК. Структура музею – експозиції та фондосховище. Музейне приміщення складається з 2 кімнат та фондосховища. Експозиційні розділи музею:

• «Дивосвіт української хати»
• «Предмети домашнього вжитку»
• «Сучасний побут»
• «Український національний одяг»
• «Домашні обереги»
• «Турбота про здоров`я людини в традиціях українського народу»
• «Берегиня роду нашого»

Пересувні (тематичні) експозиції:

• Голодомор 1932 – 1933 років устами очевидців
• Герої Небесної Сотні
• Національно – патріотичне виховання в освітній практиці.

Дата останньої реекспозиції – грудень 2018року. Оглядова екскурсія «Побут, традиції та звичаї українців» в етнографічному музеї «Берегиня» розпочинається з розділу «Дивосвіт української хати» і закінчується розділом «Берегиня роду нашого». Тривалість оглядової екскурсії -30 хвилин. Перелік назв тематичних екскурсій: 1. «Дивосвіт української хати» 2. «Моя оселя - це родинне вогнище» 3. «Український одяг» 4. «Вишивка-вид народно-прикладного мистецтва» 5. «Український рушник» 6. «Звичаї, обряди українського народу» (та на замовлення) Основна частина Шкільний етнографічний музей «Берегиня» має вигляд української світлиці початку ХХ ст. Головне місце в ній займає святий кут з іконою Божої Матері кінця ХІХ ст., прикрашеною рушником та лампадкою. Центральне місце - стіл, з полив`яним посудом на ньому, що символізує добробут родини, та макет печі, розмальований візерунками, як оберіг сімейного вогнища. Меблі у світлиці дерев`яні (лави та ослони у кутку під іконами та вздовж стіни, стіл, табурети, колиска, скриня (обкована), мисник з керамічними та дерев`яними виробами, дзеркало (з дерев'яним різьбленням ручної роботи ). У центрі кімнати портрет Т. Г. Шевченка, уквітчаний рушником. Великий і безсмертний Кобзар закликав молодь шанувати і вивчати рідну мову, історію та звичаї свого краю. Тому ми вирішили примножувати цю невичерпну скарбницю культури. Великий інтерес викликають старі сімейні світлини початку ХХ ст. на стінах, обрамлені рушниками. Будемо відвертими – не завжди ми знаходимо місце для них, а більше завішуємо стіни всякою всячиною. А з цього і починається повага до свого роду, до своїх батьків. Найсокровенніше місце у хаті там, де знаходиться колиска для немовляти. Ніжна і лагідна материнська колискова створювала для дитини світ гарних, ліричних образів. У народі існував звичай: стару колиску ніколи не викидали, а берегли доти, доки жили в хаті. Робили її з клена чи ясеня, щоб діти були здоровими та співучими. Як історично – традиційні, так і сучасні експонати представлені в розділі «Український національний одяг». Це і вишиті сорочки (чоловічі, жіночі, дитячі), спідниці, керсетки, хустки, шаровари, плахти, кожух. Захоплення викликають вишиванки, рушники та картини, вишиті хрестиком та гладдю. За свідченням давніх літописців жінка за шитвом – це священний ритуал, вияв найвищого рівня доброчинності. Символи – образи її вишивки – це своєрідний тайнопис. На базі нашого музею проводяться майстер – класи майстринь – вишивальниць. Предмети старовини кінця ХІХ ст.- І та ІІ половини ХХ ст. розміщені у розділі «Предмети домашнього вжитку». Це прядки, гребінки, днище, рубель, качалки, праник, мотовило, веретена; зразки посуду: дерев`яні ложки, виделки, кружки, кухлики, куманці, чайники, тарілки; предмети повсякденного побуту: глечики, самовари, горщики, чавуни, макітри, рогачі, коромисла, праски, кочерги, ночовки для вимішування тіста (кінець ХІХ ст.); предмети тимчасового користування: скриня, лавки, табурети, серп, ціп, коса та інші предмети. Розділ «Турбота про здоров`я людини в традиціях українського народу» знайомить відвідувачів музею з лікувальними властивостями рослинного світу нашої місцевості, зразками лікарських рослин та анотацією до них. Розділ «Берегиня роду нашого» розповідає про засновницю нашого шкільного етнографічного музею «Берегиня» - ветерана Другої світової війни, ветерана педагогічної праці – Плоху Євдокію Архипівну. Висновок Експозиційні розділи етнографічного музею постійно поповнюються місцевим матеріалом. Пошукова робота спрямована на збір експонатів серед старожилів міста. Вартий уваги розділ «Домашні обереги», який присвячений роботам народних майстринь. Захоплення викликають вишиванки, рушники та картини, вишиті хрестиком та гладдю. На базі нашого музею проводяться майстер – класи майстринь – вишивальниць. Перевершила всіх у вишивальній справі Міхно Євдокія Михайлівна, яка поповнила експозицію музею серветками, рушниками, картинами, покривалами, вишиванками, самотканими килимами та ознайомила учнів з технікою володіння прядкою. Працюючи з музейними матеріалами, беручи участь у краєзнавчих конкурсах, здобувачі освіти набувають життєвих компетентностей у роботі з архівними матеріалами, Інтернет – ресурсами, вчаться спілкуватися з аудиторією, вдосконалюють мовленнєву культуру, розвивають навички самоосвіти. Музей допомагає встановленню міжпредметних зв'язків у навчальній та позакласній діяльності. Здійснення краєзнавчого принципу в навчально-виховній роботі можливе лише за умови систематичної інтегративної співпраці вчителів, учнів, батьків та представників громадськості. Для здобувачів освіти, вчителів, батьків, гостей міста та гімназії у музеї проводяться: - тематичні та оглядові екскурсії, заочні подорожі, уроки з літератури рідного краю, українознавства, інсценізації, літературні читання, народознавчі свята, бібліотечні години, мистецькі вітальні, інформаційно – пізнавальні бесіди, конференції, семінари, зустрічі з відомими людьми, майстер – класи, відкриті заняття, музейні уроки, вікторини, конкурси – захисти рефератів, творчих робіт, бібліотечні подорожі, виховні заходи, шкільні свята, онлайн – зустрічі, знайомства з музеєм на сайті школи та в мережі Фейсбук. Комплекс різноманітних форм науково – просвітницької роботи музею сприяє прилученню дітей до народних традицій, розширенню кругозору, пізнанню джерел мудрості та шляхетності наших предків, збереженню традицій української етнопедагогіки, вихованню патріотичних почуттів у молоді, формує життєві компетентності, національну самосвідомість та громадянську активність.

Ласкаво просимо, гості, у світлицю, Де пісня й казка, й звичаї живуть, Де пахне волошка й пшениця, Де рушники узорами цвітуть. Ми раді вітати вас в етнографічному музеї «Берегиня», який працює в школі з 2002 року. Всі експонати української минувшини зібрані та привезені з багатьох регіонів України учнями, батьками та педагогічним колективом школи. Музей є гордістю нашої школи.

Перед вами куточок давньої української хати. У центрі світлиці ви бачите стіл - символ добробуту родини, за яким приймали гостей. На столі полив’яний посуд: миски, глечики, вази. Тут же дерев’яні ложки. У самому кутку, під стелею, ікона Божої Матері кінця 19 ст., прикрашена рушниками. Перед нею лампадка, яку запалювали у святкові дні. Це місце в народі називають «покуть», або «священний кут». Коли збиралася до столу вся родина, то обов’язково перед іконами дякувала Богу за прожитий день, за хліб «насущний», за краще майбутнє. Під іконами та вздовж стіни - дерев’яні лави та ослони. Центральне місце у світлиці, як і в будь-якій хаті, займала піч (макет),розмальована візерунками, в якій випікався дуже смачний хліб. Наші предки вважали її священним родинним вогнищем. У мисниках з керамічними та дерев'яними виробами зберігався чистий посуд: кухлики, куманці, тарілки, ложки, виделки.

У центрі кімнати портрет Т.Г.Шевченка , уквітчаний рушником. Великий і безсмертний Кобзар закликав молодь шанувати і вивчати рідну мову, історію та звичаї свого краю. Тому ми вирішили прилучатися до духовної спадщини наших предків і примножувати цю невичерпну скарбницю культури. У кожній хаті та стіні висів портрет батька і матері, обрамлений рушником. Будемо відвертими: не завжди ми залишаємо для них місце й обвішуємо стіни всякою всячиною. А з цього починається повага до свого роду, до батьків. Забули ми й шанобливе звертання до батьків на Ви.

Почесне місце у світлиці займає кована скриня, у якій зберігався святковий одяг: вишиті сорочки, плахти, спідниці, хустки, керсетки, свитки, шаровари, кожух і т. ін. А ось жердка для одягу, на якій вішали чоловіче, жіноче та дитяче вбрання. Тут же маленька скринька з намистом, віночками для дівчаток, стрічками.

Зараз ми наблизилися до найсокровеннішого місця, де знаходиться колиска для немовляти.Вона оповита легендами, зігріта теплом материнської любові.Ніжна і лагідна колискова створювала для дитини світ гарних, ліричних образів.У народі існував такий звичай. Стару колиску ніколи не викидали, а берегли доти, доки жили в хаті. Робили її з клена чи ясена, щоб діти були співучими. Колискова Ой ходить сон коло вікон, А дрімота, коло плота. Питається сон дрімоти: «Де ж ми будемо ночувати?» Там, де хата теплесенька, А дитина малесенька. Туди піду ночувати І дитини колихати.

Славилася наша Україна своїми ремеслами, промислами, які користувалися і зараз користуються популярністю. Це гончарні вироби, бондарство, малярство, ткацтво, килимарство. Перед вами різноманітні речі селянського побуту, які використовували наші предки у 18-19ст.: колекція прасок, терези, прядки, гребінки, днище, рубель, качалки, праник, мотовило, веретена; предмети повсякденного побуту: глечики, горщики, чавуни, макітри, рогачі, кочерги, коромисла. Дивлячись на них, ми милуємося майстерністю людей, які створили їх на добро. Ось прядка, що нитку пряла. Цими гребінками розчісували пряжу. І з неї вже сукали нитку. Гребінка встановлена в днище. А ось перед вами рубель і качалка. Ними і сьогодні користуються деякі бабусі, щоб випрасувати якусь річ з товстого полотна. У цих дерев'яних ночовках вимішували хліб. А скільки страв смачних переварила піч у цих горнятках! Оці глечики використовувалися для того, щоб спарити молоко. Насипали з горщика каші, поливали молоком і бралися за дерев’яну ложку. Ось макітерка і макогон. Замочувала господиня мак, а потім м’яла його макогоном, і тільки тоді начиняла пироги.

Всі ви добре знаєте, що цілющі рослини - давні друзі людини. Ще на світанку цивілізації, первісній людині були відомі рослини, які допомогали від укусів змій, різних тварин та комах. Гадаю, що вам буде цікаво послухати, як первісна людина дізналася про цілющі властивості рослин. Вирішальну роль при цьому відіграла спостережливість людини. Вона не раз бачила, як хворі тварини поїдали певні частини рослин. Стародавні люди вважали лікарськими рослини вже через те, що їх окремі органи ,листя та коріння, нагадували окремі органи людини. Все помічене, що мало хоч якесь відношення до лікарських рослин, перевірялося тисячоліттями, передавалося з покоління в покоління, стаючи народним досвідом, який безперервно збагачується. У природній аптеці знайдено багато ефективних засобів. Флора України налічує понад 4500 різних видів рослин: 200 з них визнані офіційно медициною, 800 мають лікувальне значення, багато інших ще перевіряються. Ми з вами не раз переконувалися в тому, що лікарські рослини вірно служать нам, допомогаючи при захвонюваннях, тому ми і вирішили відкрити цей розділ в нашому музеї. Перед вами представлені всі рослини нашої місцевості і анотації до них.

Засновницею нашого шкільного етнографічного музею «Берегиня» є ветеран Другої світової війни, ветеран праці, почесна громадянка міста Селидового Плоха Євдокія Архипівна. Євдокія Архипівна немов тримала ниточку минулого і тягнула її в майбутнє. Вона намагалася наблизити нас до історії рідного народу; часточкою своєї душі, своїм серцем доторкнутися до таїнства, традицій та звичаїв українців. Ми щиро вдячні Євдокії Архипівні за її наполегливу працю, за безмежну любов до свого народу, за ті хвилини прекрасного у музеї, які вчать нас бути справжніми патріотами рідної України.

Музей «Берегиня» тісно співпрацює з закладами дошкільної та загальної середньої освіти міста, Палацом дитячої та юнацької творчості, Будинком культури, Музичною школою, Гірницькою філією Селидівського ліцею, міською дитячою бібліотекою, шкільними музеями Курахівської ОТГ, мешканцями міста, військовослужбовцями. Протягом 2015 – 2021 рр. гостями музею були: Жебрівський П.І. – ексголова Донецької обласної військово – цивільної адміністрації, Войціцька В. М. – народна депутатка Верховної Ради України, Євтухов Д. Д. – представник МОМ України, Слюсаренко Н. К. – членкиня Національної спілки журналістів України, Мірошниченко Л. Л., Коваль Ю. Г. - методисти ОЦТК, військовослужбовці.

Музей етнографії «Берегиня» є центром по вивченню історії, традицій і звичаїв рідного краю, ознайомлення з побутом українців у давнину, місцем адаптації людини до культурного середовища .В музеї проводяться відкриті заняття, музейні уроки , вікторини, конкурси – захисти рефератів, творчих робіт, зустрічі з цікавими людьми, бібліотечні подорожі, майстер – класи, виховні заходи, шкільні свята. База музею активно використовується вчителями суспільно-гуманітарних та природничих дисциплін. Музейні експонати активно застосовуються при проведенні Тижнів, Декад української мови та літератури в школі, загальношкільних святкових заходів. Екскурсоводами музею проводяться тематичні, оглядові екскурсії, семінари для гостей та учнів школи. Пошукова робота спрямована на збір експонатів серед старожилів міста. Працюючи з музейними матеріалами, беручи участь в краєзнавчих конкурсах, учні набувають життєвих компетентностей у роботі з архівними матеріалами, Інтернет – ресурсами, вчаться працювати з аудиторією, вдосконалюють мовленнєву культуру, розвивають навички самоосвіти.