Copy - BASIC DOSSIER

26 квітня 1986 року о 1-23-47 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства — з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. В цей день пропонуємо вашій увазі віртуальну виставку-нагадування “Чорнобиль не має минулого часу…”

26 квітня на четвертому реакторі пролунало два вибухи. Причина катастрофи – перегрівання реактора й накопичення великої кількості газів, що з'явились під час неконтрольованої реакції. Унаслідок катастрофи в довкілля потрапило 7 т ядерного палива. З нагоди річниці аварії на ЧАЕС хочемо пригадати маловідомі факти про катастрофу: – сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж під час вибуху в Хіросімі в 1945 році; – на ліквідацію наслідків вибуху було мобілізовано 600 тисяч осіб з усього Радянського Союзу; – для гасіння пожежі застосовувалися вертольоти, що скидали спеціальні суміші для гасіння і запобігання ланцюговій реакції, а також пісок і глину. Надалі виявилося, що вони, можливо, ще більше підвищили температуру реактора. Пожежу погасили тільки 9 травня; – дороги в зоні відчуження без єдиної вибоїни. Рівне асфальтне покриття покладено для того, щоб уникнути розкидання радіоактивних відходів, які перевозять у вантажівках на дослідження або зберігання. Відповідно до регламенту, ці машини повинні пересуватися зі швидкістю не більш ніж 40 км/год, щоб вантаж не розсипався; – журнал Forbes визнав зону навколо Чорнобильської АЕС одним із "суперекстравагантних туристичних місць, де можна і відпочити, і побачити те, чого більше немає ніде у світі". Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС ліквідують досі. Щоб хоч якось знизити рівень радіації, на четвертому енергоблоці 29 листопада 2016 року побудовано новий саркофаг. Споруда прослужить 100 років і дасть змогу розібрати реактор, а потім "поховати" його частини.

Ця повість про начальника воєнізованої пожежної частини Чорнобильської АЕС Леоніда Петровича Телятникова і його товаришів-пожежників, які грізної ночі 26 квітня 1986 року першими вийшли на поєдинок з вогненною стихією і погасили пожежу на станції, про людей мужніх, до кінця відданих своїй справі, своєму священному обов’язку.

Чорнобиль. Дні випробувань: Книга свідчень /Упоряд. В.Г.Шкода. – К.: Рад. письменник, 1987. – 470 с.

Ця книга – збірник документальних, публіцистичних і художніх творів письменників і журналістів, котрі розповідають про те, як спільно, натхненний «чуттям єдиної родини», долав наш народ тяжкі наслідки аварії на ЧАЕС, мужньо і самовіддано боровся з грізними силами атома, що вийшли з-під контролю, відроджує до нового життя вражену радіацією землю, міста і села і саму атомну станцію. У збірнику також уміщені інтерв’ю з відомими вченими, що висвітлюють деякі небайдужі для нас питання віддалених наслідків аварії, перспективи розвитку атомної енергетики в нашій країні, подана детальна хронологія пам’ятних подій.

Вогонь Чорнобиля" - найповніше видання про героїчну і водночас трагічну участь пожежників у ліквідації аварії та її наслідків на Чорнобильській атомній електростанції. Публіцистичний літопис подолання планетарної катастрофи грунтується на документальному та науковому матеріалі, на числених свідченнях очевидців - безпосередніх учасників епопеї.Книгу проілюстровано фотознімками, зробленими безпосередньо в 30-кілометровій зоні, а також світлинами із буднів пожежної охорони України.

Чому сталася аварія на ЧАЕС? Збої в роботі атомного ректора відбулися по ряду причин. Перш за все, станція не була оснащена повноцінною системою захисту, а рівень автоматичного управління і контролю був занадто низький. У ніч катастрофи дослідники проводили експеримент, по вимірюванню інерційного обертання турбогенератора. У більшості висновків експертиз, проведених після аварії, причиною послужили розрив труб в системі охолодження, викликаний швидким випаровуванням води. Після цього вода або пар почали реагувати з цирконієм в тепловиділяючих елементах, що призвело до утворення великої кількості водню і його вибуху. Офіційна версія радянського уряду свідчила, що в аварії винні працівники. При цьому персонал багато років наполягав на тому, що взагалі про небезпечний режимі реактора повідомлений не був: жодна посадова інструкція і сам регламент реактора РБМК не містив прямої заборони на роботу в такому режимі. Але суд взяв за основу так званий «людський фактор», тому ьюремні терміни отримали виключно працівники Чорнобильської атомної електростанції. Жоден з проектувальників до відповідальності не був притягнутий. У 1991 році провели ще одна експертизу. У висновку було сказано, що система захисту реактора була спроектована невдало, і про це розробники мовчали.

Сьогодні зрозуміло: наслідки аварії на ЧАЕС могли б бути значно більшими, якби не самопожертва і мужність тих, хто був там у перші тижні після лиха, першим увійшов у атомне полум`я, і вже не повернувся. Якби тоді вогонь не зупинили, вибухнули б ще 3 енергоблоки. Дослідники стверджують, що на місці Київської, Житомирської, Чернігівської областей та півдня Білорусії утворилась би величезна воронка, загинули б на цій території люди і тварини, в радіусі 200 км від реактора, а в радіусі 800 км – мертва зон, а радіаційною, небезпечною для життя зоною була б вся Європа.