Want to make creations as awesome as this one?

More creations to inspire you

Transcript

Микола Куліш

Талант не підвладний часу

(1892-1937)

Микола Гурович Куліш —

український письменник,
режисер, драматург,
представник Розстріляного Відродження

біографія

Народився 6 грудня 1892 року у селі Чаплинці на Херсонщині у родині батрака-селянина. Рано втратив батьків.

З 1905 року навчався в Олешківському міському училищі та в чоловічій гімназії. Художній і літературний хист почав виявлятися у майбутнього письменника під час навчання у 5-му класі приватної школи.

Закохався у Антоніну Невель та згодом одружився з нею.

1913 рік — написав першу п’єсу «На рыбной ловле».

Навчався у Новоросійському університеті, але був мобілізований до царської армії.

У 1915 рік тяжко поранено під Смоленськом.

У 1918 рік організував «Просвіту» в Олешках і почав писати роман «Трохим Леміш».

З 1918 року — голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

1922-1925 роки — інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»).

Стає відомим завдяки постановці драми «97» Г. Юрою на сцені Харківського театру.

1925 рік — переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР. Поринає у літературну творчість. Митець всіляко прагнув переїхати до Харкова, оскільки саме там він дістав би можливість зосередитись на літературній праці.

Спочатку член «Гарту», у 1926 році, стає президентом ВАПЛІТЕ Вільної академії пролетарської літератури — літературного об'єднання, заснованого в Харкові. Воно проіснувало з 1926 до 1928 року та посіло значне місце у літературному процесі Радянської України. ВАПЛІТЕ вважають центром Українського відродження 20-х років.

Редагує журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок».

Член «Політфронту» та очолює УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів).

У літературній дискусії поділяє позицію Хвильового.

1929 рік — комедію «Мина Мазайло» знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською».

1933 рік — тяжка утрата — смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси «Маклена Граса».

1934 рік — заарештований і засуджений до 10 років ув’язнення на Соловках, хоча і був тяжко хворий на туберкульоз.

3 листопада 1937 року — за постановою особливої трійки НКВС розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.

Твори Миколи Куліша (1892—1937) стали новим словом в українській драматургії початку ХХ століття. Трагікомедія “Народний Малахій” та соціально-метафорична драма “Маклена Ґраса” вражають своєю глибиною та самобутністю, вони пронизані тривогою за людину, її майбутнє та долю світу в цілому. Особлива творча манера М. Куліша і нині не втратила своєї оригінальності, завдяки чому його п’єси становлять інтерес не лише для українського, а й для європейського глядача.

Комедія «Мина Мазайло» відрізняється оригінальним сюжетом, у якому переплетено культурно-соціальний та родинно-інтимний аспекти, містить галерею виразних характерів з індивідуалізованим культурним і національним світоглядом, насичена дотепними, пародійними, карикатурними, фарсовими сценами.

Микола Куліш прожив 44 роки, 30 з них він займався літературною діяльністю. Писав, навіть перебуваючи у засланні. Тексти першого та останнього творів письменника — «На рыбной ловле» і «Такі» — були вилучені під час арешту та вважаються втраченими.

Микола Куліш вважав Леся Курбаса видатним мислителем та режисером, аналітиком літератури і мистецтва. Їхня дружба тривала 8 років і мала вплив не тільки на самого Куліша, а й на становлення українського театру у першій половині ХХ століття.


Микола Куліш завжди групував навколо себе мислячих людей. Через це мав неабиякі проблеми із керівництвом різних установ. Куліша декілька разів відраховували з училища «за организацию кружков молодежи и непочтение к начальству».

З дев'яти років майбутній митець навчався у церковно-парафіяльній школі та виявився дуже здібним учнем. Чаплинські інтелігенти вирішили допомогти обдарованому хлопцеві і зібрали кошти — близько 100 карбованців — щоб він міг продовжувати освіту. Особливу активність тоді виявив вчитель Володимир Губенко, який і запевнив батьків Куліша, що їхній син особливий і має навчатись далі.

1 грудня 1934 року в Ялті від сухот помер земляк та близький товариш Миколи Куліша Іван Шевченко (Дніпровський). Похорон мав відбутися в Харкові й Микола Куліш збирався попрощатися з другом, але напередодні його затримали НКВСівці.

На той час в столиці вже тривали масові репресії української інтелігенції, вчинив самогубство Микола Хвильовий, відбувалися обшуки та арешти у сумнозвісному будинку «Слово».

Миколу Куліша звинуватили у приналежності до «націоналістичної терористичної організації» та зв’язках з Організацією Українських Націоналістів. До справи долучили й інших представників інтелігенції — Григорія Епіка, Євгена Плужника, Валер’яна Підмогильного, Олександра Ковіньку. Усіх засудили на 10 років заслання до Соловецьких таборів.

Миколу Куліша утримували в ізоляції, не дозволяючи спілкуватися з іншими ув’язненнями. 9 жовтня 1937 року особлива трійка НКВС винесла постанову про розстріл драматурга разом з іншими ув’язненими політичними та культурними діячами поневолених народів.

3 листопада того ж року в урочищі Сандармох його було страчено. Поруч полягли Лесь Курбас, Валер’ян Підмогильний, Юрій Мазуренко, Григорій Епік. Загалом протягом тижня було страчено 1111 осіб. За легендою, двох друзів Миколу Куліша та Леся Курбаса застрелили одночасно однією кулею. Їхні світлини в урочищі Сандармох також розмістили поруч.

4 серпня 1956 року Миколу Куліша було реабілітовано посмертно за відсутністю складу злочину. І лише в 1960-х роках його п’єси стали повертатися на театральну сцену.


Ці та інші книги за темою ви можете знайти у фондах Полтавської обласної бібліотеки для юнацтва імені Олеся Гончара


1. Голобородько Я. Ю. Микола Куліш : сучасний погляд / Я. Ю. Голобородько. Харків : Основа, 2004. 144 с.

2. Кудрявцев М. Г. Вивчення творчості Миколи Куліша в школі : посібник для вчителя / М. Г. Кудрявцев. Тернопіль : Підручники і посібники, 2000. 63 с.

3. Куліш М. Г. Вибрані твори / М. Г. Куліш. Харків : Ранок : Веста, 2003. 400 с.

4. Куліш М. Г. Маклена Граса : п'єси / М. Г. Куліш. Харків : Фоліо, 2007. 318 с.

5. Куліш М. Г. Мина Мазайло : біографія письменника, стислий переказ твору, аналіз тексту, зразки учнівських творів : посібник : 11-й кл. / М. Г. Куліш ; авт. - укл. В. В. Паращич. Харків : Ранок, 2001. 64 с.

6. Куліш М. Г. П'єси / М. Г. Куліш. Київ : Наукова думка, 2001. 368 с.

7. Куліш М. Г. Твори / М. Г. Куліш // Українське слово : в 4-х кн. : кн. 2. Київ : Аконіт, 2003. С. 295-360.

8. Куліш Микола : Українська література. Програмні тексти. Ілюстрації. Пояснення. Завдання. Тести. Київ : АртЕк, 2001. 63 с.

9. Паращич В. В. Микола Куліш "Мина Мазайло" : посібник : 11-й кл. / В. В. Паращич. Харків : Ранок, 1999. 64 с.

10. Працьовитий В. Український національний характер у драматургії Миколи Куліша / В. Працьовитий. Львів : Світ, 1998. 184 с.


До збірки творів видатного українського драматурга М. Г. Куліша ввійшли кращі його п'єси: "Мина Мазайло","Народний Малахій", "Маклена Граса", "Патетична соната", які рекомендовані шкільною програмою з української літератури для текстуального вивчення.

Микола Куліш (1892-1937) — письменник, драматург, режисер, газетяр і редактор, представник «розстріляного Відродження» — покоління українських митців, знищених більшовицькою владою. Його творчість мала значний вплив на формування українського національного драматургічного стилю, відкрила нові напрямки у розвитку світового драматичного мистецтва. До видання ввійшли найвизначніші твори Миколи Куліша: «97», «Прощай, село!», «Хулій Хурина», «Народний Малахій», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Граса».

До збірки увійшли вибрані твори Миколи Куліша, самобутнього українського драматурга ХХ ст., чия творчість довгий час замовчувалась на радянських теренах, але від того не втрачала актуальності. Видання містить чотири п’єси: «97», «Мина Мазайло», «Патетична соната», «Маклена Ґраса».


Народився 6 грудня 1892р. у с. Чаплинці на Херсонщині у родині батрака-селянина. Рано втратив батьків.

З 1905 році – навчався в Олешківському міському училищі та в чоловічій гімназії. Художній і літературний хист почав виявлятися у майбутнього письменника під час навчання у 5-му класі приватної школи.

Закохався у Антоніну Невель та згодом одружився на ній.

1913р. — написав першу п’єсу «На рыбной ловле».

Навчався у Новоросійському університеті, але був мобілізований до царської армії.

У 1915р. тяжко поранено під Смоленськом.

У 1918р. організував «Просвіту» в Олешках і почав писати роман «Трохим Леміш».

З 1918 р.— голова міськвиконкому Олешок, голова місцевої ради, організатор «Першого Українського Дніпровського полку» в Херсоні.

1922-1925 рр.— інспектор Наросвіти (організовував українські школи, забезпечував їх кадрами, склав український буквар «Первинка»).

Стає відомим завдяки постановці драми «97» Г. Юрою на сцені Харківського театру.

1925 р.— переведений до Харкова як шкільний інспектор Наркомосвіти УРСР. Поринає у літературну творчість. Митець всіляко прагнув переїхати до Харкова, оскільки саме там він дістав би можливість зосередитись на літературній праці.

Спочатку член «Гарту», потім, у 1926 році, стає президентом ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури — літературне об'єднання, засноване в Харкові, яке проіснувало з 1926 до 1928 року та посіло значне місце в рамках українського літературного процесу в Радянській Україні. Її вважають центром Українського відродження 20-х років).

Редагує журнали «Червоний шлях» і «Літературний ярмарок».

Член «Політфронту» та очолює УТОДІК (Українське товариство драматургів і композиторів).

У літературній дискусії поділяє позицію Хвильового.

1929 р.— комедію «Мина Мазайло» було знято з репертуару й невдовзі охрещено «фашистською».

1933 р.— тяжка утрата — смерть Миколи Хвильового. Переслідування, цькування, заборона п’єси «Маклена Граса».

1934р. — заарештований і засуджений до 10 років ув’язнення на Соловках, хоча і був тяжко хворий туберкульозом.

3 листопада 1937 року — за постановою особливої трійки НКВС розстріляний в урочищі Сандармох Медвеж’єгорського району, Карелія.