Дофамінове покоління

Диканська публічна бібліотекаIнтерактивна презентація книгиАННА ЛЕМБКЕ "Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням."

Анна Лембке — доктор медичних наук, американська психіаторка, спеціалістка з опіоїдної епідемії у США, працює в клініці з дослідження залежності при Стенфордському університеті. У 2020 році знялася в документалці від Нетфліксу The Social Dilemma про небезпеку соціальних мереж. Нині вона є доценткою та головною лікаркою-наркологом в Медичній школі Стенфордського університету, головою програми Стенфордської стипендії з наркології та директоркою Стенфордської клініки подвійної діагностики. Також Анна є сертифікованим лікарем Американської ради з психіатрії та неврології та Американської ради з наркології. Анна Лембке була однією з перших у медичній спільноті, хто забив на сполох щодо надмірного видання медичних рецептів на опіоїдні препарати. У 2016 році вона опублікувала свою книгу-бестселер про залежність від ліків, що відпускаються за рецептом «Торговці наркотиками. Як лікарі лишилися в дурнях, пацієнти стали залежними й чому це так важко зупинити» («Drug Dealer, MD – How Doctors Were Duped, Patients Got Hooked, and Why It’s So Hard to Stop»). New York Times назвав її книгу однією з п’яти найкращих книг, які потрібно прочитати для розуміння залежності від опіоїдів.

Дофамі́н або допамі́н (4-(2-аміноетил)бензол-1,2-діол) — нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і не відчувати біль, також нейромедіатор, відповідальний за рух, тому виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м'язову активність.

Дофамін

Дофамін викликає почуття щастя й ейфорії. Також дофамін є одним з головних компонентів біохімічного механізму закоханості — мозок людини, що закохалася, починає стрімко виробляти дофамін. Підвищення концентрації дофаміну спостерігається під час споживання приємної на смак їжі чи роботи за хорошу винагороду. Вживання речовин, що викликають залежність: алкоголь, нікотин чи кокаїн, тимчасово збільшує концентрацію дофаміну в мозку. У тих, хто страждає на депресію, його рівень низький. Також нестача дофаміну призводить до сповільненості та загальмованості когнітивних процесів в мозку людини, скутості рухів, утруднення ходи, обмеженості рухової активності. Дофамін є життєво необхідною речовиною, нестача якої зумовлює погане самопочуття (пригнічений емоційний стан), а також призводить до дуже серйозних розладів руху та м'язової активності (наприклад хвороба Паркінсона).

"Дофамінове покоління"

На основі реальних випадків людей, які приходять до неї на терапію, та теоретичних знань — авторка обґрунтовує, чому сучасним людям так просто стати залежними від чогось. Основна ідея, яку пропагує книжка, — збільшення рівня дофаміну внаслідок звички, яка приносять надзвичайне задоволення, є просто втечею від болю. Тому одна з її порад — не боятися болю, звикнути, змінити своє ставлення до нього, а не впадати у вир насолод. У книзі авторка, американська психіаторка, дає поради, як з ними боротися — наркотики, їжа, новини, азартні ігри, шопінг, геймінг, надсилання текстових повідомлень, обмін повідомленнями інтимного змісту, ведення блогів, спілкування у соціальних мережах (як-от фейсбук, інстаграм, ютуб, твіттер), тролінг… А головне — вона пропонує практичні рішення того, як нам упоратися з компульсивним надспоживанням у світі, де споживання стало всеосяжною рушійною силою життя кожного.

В уривку з українського видання ви дізнаєтесь, як лікується дофамінова залежність і чи дійсно це допомагає людям, які мають шкідливі адикції.

..."Делайла згодилася на місяць відмови від куріння канабісу. Коли вона повернулася, її шкіра сяяла, плечі більше не були згорблені, а похмурий вигляд поступився місцем променистій посмішці. Дівчина зайшла у кабінет і сіла в крісло. — Що ж, я це зробила! І ви мабуть не повірите, док, але моя тривожність зникла. Зникла! — Розкажи мені, що трапилося. — Перших декілька днів мені було погано. Я почувалася пригніченою. На другий день я почала блювати. Неймовірно! Я ж ніколи не блюю. Мене справді нудило. Тоді я й зрозуміла, що у мене синдром відміни, і це спонукало мене продовжувати утримуватися. — Тож як ти почуваєшся зараз? — Круто. Значно краще. Нічого собі! Менше тривоги. Це точно. Слово «тривога» навіть не спадає мені на думку. А раніше воно визначало мій день. Ясна голова. Мені не потрібно перейматися тим, що батьки відчують запах і будуть злитися. Я більше не хвилююся у школі. Параноя та підозрілість — усе це просто зникло. Я докладала чимало зусиль для того, щоб підготувати черговий кайф, поспішала усе зробити, знаходила для цього час. Це таке полегшення, що більше не потрібно цього робити! Я заощаджую кошти. Я відкрила для себе речі, від яких отримую більше насолоди тверезою, як-от родинні події. Лікарко, скажу вам правду: я не вважала травку проблемою. Я справді не розуміла цього. Але тепер, кинувши курити, я усвідомила, що паління спричиняло тривожність замість того, щоб лікувати її. Я курила канабіс протягом п’яти років, не розуміючи, що зі мною діється. Чесно, я просто шокована. Більшість людей не здатні усвідомити усі наслідки вживання наркотиків, поки не пройдуть певний період відмови від них"...

В уривку з українського видання ви дізнаєтесь, як лікується дофамінова залежність і чи дійсно це допомагає людям, які мають шкідливі адикції.