Дофамінове покоління
Alexander Volynec
Created on July 21, 2022
More creations to inspire you
VISUAL COMMUNICATION AND STORYTELLING
Presentation
GROWTH MINDSET
Presentation
BLENDED LEARNING
Presentation
INTRO INNOVATE
Presentation
SUMMER ZINE 2018
Presentation
FALL ZINE 2018
Presentation
INTERNATIONAL EVENTS
Presentation
Transcript
Диканська публічна бібліотекаIнтерактивна презентація книгиАННА ЛЕМБКЕ "Дофамінове покоління. Де межа між болем і задоволенням."
Анна Лембке — доктор медичних наук, американська психіаторка, спеціалістка з опіоїдної епідемії у США, працює в клініці з дослідження залежності при Стенфордському університеті. У 2020 році знялася в документалці від Нетфліксу The Social Dilemma про небезпеку соціальних мереж. Нині вона є доценткою та головною лікаркою-наркологом в Медичній школі Стенфордського університету, головою програми Стенфордської стипендії з наркології та директоркою Стенфордської клініки подвійної діагностики. Також Анна є сертифікованим лікарем Американської ради з психіатрії та неврології та Американської ради з наркології. Анна Лембке була однією з перших у медичній спільноті, хто забив на сполох щодо надмірного видання медичних рецептів на опіоїдні препарати. У 2016 році вона опублікувала свою книгу-бестселер про залежність від ліків, що відпускаються за рецептом «Торговці наркотиками. Як лікарі лишилися в дурнях, пацієнти стали залежними й чому це так важко зупинити» («Drug Dealer, MD – How Doctors Were Duped, Patients Got Hooked, and Why It’s So Hard to Stop»). New York Times назвав її книгу однією з п’яти найкращих книг, які потрібно прочитати для розуміння залежності від опіоїдів.
Дофамі́н або допамі́н (4-(2-аміноетил)бензол-1,2-діол) — нейромедіатор, біологічно активна хімічна речовина, яка в мозку людини передає емоційну реакцію і дозволяє відчувати задоволення і не відчувати біль, також нейромедіатор, відповідальний за рух, тому виробляється у певних клітинах мозку, що контролюють м'язову активність.
Дофамін
Дофамін викликає почуття щастя й ейфорії. Також дофамін є одним з головних компонентів біохімічного механізму закоханості — мозок людини, що закохалася, починає стрімко виробляти дофамін. Підвищення концентрації дофаміну спостерігається під час споживання приємної на смак їжі чи роботи за хорошу винагороду. Вживання речовин, що викликають залежність: алкоголь, нікотин чи кокаїн, тимчасово збільшує концентрацію дофаміну в мозку. У тих, хто страждає на депресію, його рівень низький. Також нестача дофаміну призводить до сповільненості та загальмованості когнітивних процесів в мозку людини, скутості рухів, утруднення ходи, обмеженості рухової активності. Дофамін є життєво необхідною речовиною, нестача якої зумовлює погане самопочуття (пригнічений емоційний стан), а також призводить до дуже серйозних розладів руху та м'язової активності (наприклад хвороба Паркінсона).
"Дофамінове покоління"
На основі реальних випадків людей, які приходять до неї на терапію, та теоретичних знань — авторка обґрунтовує, чому сучасним людям так просто стати залежними від чогось. Основна ідея, яку пропагує книжка, — збільшення рівня дофаміну внаслідок звички, яка приносять надзвичайне задоволення, є просто втечею від болю. Тому одна з її порад — не боятися болю, звикнути, змінити своє ставлення до нього, а не впадати у вир насолод. У книзі авторка, американська психіаторка, дає поради, як з ними боротися — наркотики, їжа, новини, азартні ігри, шопінг, геймінг, надсилання текстових повідомлень, обмін повідомленнями інтимного змісту, ведення блогів, спілкування у соціальних мережах (як-от фейсбук, інстаграм, ютуб, твіттер), тролінг… А головне — вона пропонує практичні рішення того, як нам упоратися з компульсивним надспоживанням у світі, де споживання стало всеосяжною рушійною силою життя кожного.
В уривку з українського видання ви дізнаєтесь, як лікується дофамінова залежність і чи дійсно це допомагає людям, які мають шкідливі адикції.
..."Делайла згодилася на місяць відмови від куріння канабісу. Коли вона повернулася, її шкіра сяяла, плечі більше не були згорблені, а похмурий вигляд поступився місцем променистій посмішці. Дівчина зайшла у кабінет і сіла в крісло. — Що ж, я це зробила! І ви мабуть не повірите, док, але моя тривожність зникла. Зникла! — Розкажи мені, що трапилося. — Перших декілька днів мені було погано. Я почувалася пригніченою. На другий день я почала блювати. Неймовірно! Я ж ніколи не блюю. Мене справді нудило. Тоді я й зрозуміла, що у мене синдром відміни, і це спонукало мене продовжувати утримуватися. — Тож як ти почуваєшся зараз? — Круто. Значно краще. Нічого собі! Менше тривоги. Це точно. Слово «тривога» навіть не спадає мені на думку. А раніше воно визначало мій день. Ясна голова. Мені не потрібно перейматися тим, що батьки відчують запах і будуть злитися. Я більше не хвилююся у школі. Параноя та підозрілість — усе це просто зникло. Я докладала чимало зусиль для того, щоб підготувати черговий кайф, поспішала усе зробити, знаходила для цього час. Це таке полегшення, що більше не потрібно цього робити! Я заощаджую кошти. Я відкрила для себе речі, від яких отримую більше насолоди тверезою, як-от родинні події. Лікарко, скажу вам правду: я не вважала травку проблемою. Я справді не розуміла цього. Але тепер, кинувши курити, я усвідомила, що паління спричиняло тривожність замість того, щоб лікувати її. Я курила канабіс протягом п’яти років, не розуміючи, що зі мною діється. Чесно, я просто шокована. Більшість людей не здатні усвідомити усі наслідки вживання наркотиків, поки не пройдуть певний період відмови від них"...
В уривку з українського видання ви дізнаєтесь, як лікується дофамінова залежність і чи дійсно це допомагає людям, які мають шкідливі адикції.