Українська революція 1917-1921 років

Михайло Грушевський

Українська революція 1917-1921 років

Початок Української революції

Центральна Рада УНР

Перший Зимовий похід УНР

Другий Зимовий похід УНР

Будинок Центральної Ради УНР

https://uinp.gov.ua/pres-centr/novyny/sto-rokiv-tomu-rozpochavsya-pershyy-zymovyy-pohid-armiyi-unr-1919-1920-rokiv Перший зимовий похід — таку назву отримав партизанський рейд Армії Української Народної Республіки під проводом Михайла Омеляновича-Павленка тилами Червоної та Добровольчої армій.

Діяльність Української Центральної ради З ініціативи ТУП, а також групи молоді на чолі з Дмитром Антоновичем Дмитро Антонович17 березня 1917 року в Києві постала Українська Центральна Рада – керівний орган українського руху. 19 березня в першому номері газети «Вісті з Української Центральної Ради» повідомлялося, що вона об’єднала «українські організації на спільних домаганнях: територіальної автономії України з державною українською мовою, з забезпеченням прав національних меншостей». Поступово УЦР із представницького органу українського руху розвинулася у парламент Української Народної Республіки. Головою Ради заочно обрали історика Михайла Грушевського. Серед ініціаторів створення Української Центральної Ради був також Євген Чикаленко – уродженець Херсонщини, землевласник і меценат, громадський діяч і видавець перших українських газет, котрий вважав, що Україну треба любити не лише «до глибини душі», а й «до глибини власної кишені». У першому офіційному документі Центральної Ради – відозві «До Українського народу» від 22 березня 1917 року наголошувалося на правах українського народу «заведення рідної мови по всіх школах од нижчих до вищих, по судах і всіх урядових інституціях», «додержування спокою». Також містилися заклики гуртуватися в політичні товариства, культурні й економічні спілки, збирати кошти в Український національний фонд. Щойно утворилася УЦР, як представники так званої російської революційної демократії розгорнули проти неї шалену агітацію, подаючи прагнення України до автономії як «удар в спину революції». На початку квітня 1917 року збирається Всеукраїнський Національний конгрес з приблизно 700 делегатів. Вони висловлюють підтримку Центральній Раді та суттєво розширюють її склад і представництво. Головою переобирають Михайла Грушевського, а його заступниками відомого письменника Володимира Винниченка та літературознавця Сергія Єфремова. У квітні-травні проходять селянські з'їзди у різних містах, які також висловлюють підтримку Центральній Раді. Навесні 1917 року швидкими темпами відбуваються українізація військових частин. Значна частина вихідців з українських губерній перебувала на фронті у складі російської армії. Представництво орієнтовно півтора мільйона українських військових зібралося на І Всеукраїнському військовому з'їзді. Делегати з'їзду висловили підтримку Центральній Раді та прийняли рішення про утворення Українського генерального військового комітету, який очолив Симон Петлюра. Селяни та військові делегували своїх представників, тому чисельність УЦР значно зросла. Тому створили окрему Малу Раду — виконавчий комітет, що координував діяльність усієї Центральної Ради. Очільники Центральної Ради, зважаючи на широку соціальну підтримку, вирішили, що це була нагода серйозно заявити про права на національну автономію. Володимир Винниченко їде до Петрограда (так називалася в той час столиця Росії) на переговори з Тимчасовим урядом. Винниченку відмовили.

Педагогічний музей імені цісаревича Олексія 1909-1911 роки, де працювала Українська Центральна Рада. Фото Вікіпедії