Психологічний імунітет

Психологічний імунітет

Дев'ять ключів від Ізраїльських колег

Бути в дії

1

Обов’язок

2

Рутина

3

Організація

4

Якір

5

Бути на зв’язку

6

Встановити різницю між небезпечно і страшно

7

Разом – сила

8

9

Розмовляти з дітьми спокійно

Кому я можу допомогти зараз? Це допомагає і нам, і дітям. Мати мету і роль дає сенс у ситуації. Бути зайнятим. Дати конкретне завдання - порахуй скільки дітей, допоможи мені зробити ... Думати - Що ще може зробити дитина, щоб допомогти собі.

За що я відповідаю? За те, щоб заспокоїти, зайняти дітей (навчанням, наприклад), за зв’язок з колегами, керівником. Дати дітям обов’язок – це те, що дає відчуття контроля. Дайте дитині місію, щоб вона відчувала себе потрібною іншим. Це дає сили. Обов’язок рятує людину.

Школа має повернутися до рутини. Рутина, звичність – це велика сила. Зробити розклад занять. Навіть зараз, коли все змінилося, для дитини буде частина зайнятості, яка зберіглася. Це наснажує, бо тут я знаю, що потрібно робити. Розклад, що буде сьогодні, що буде потім. Рутина – це важлива річ.

Коли світ змінився, потрібно організувати свій день. Що іще треба зробити? Навіть малі проблеми, які ми вирішуємо, це укріпляє нас.

Що допомагає мені? Що тримає мене? Сім’я, друзі, робота, мета. Послухати музику, поговорити, маленьке задоволення в ситуації. Дитину спитати: "Що тобі дає задоволення в цій ситуації?"

З ким, як, коли? Увага дітям, які віддаляються, усамітнюються, стимулювати зв’язок і тримати контакт.

Небезпека - коли є конкретна загроза зовні, її можна зменшити дією. Страх – це наше відчуття, а не небезпека, а тіло так поводить, як наче небезпека. Коли страх, можемо навчити повільно дихати, стиснути-розслабити м’язи, відволікти увагу. Зараз небезпечно чи просто страшно?

Ми разом пройдемо це. Ми допоможемо один одному. Це пройде. Це важка ситуація, але вона не буде вічно. Вона закінчиться. Ми разом пройдемо це. Бути разом.

Якщо дорослі нервують, то це дуже впливає на дітей. Не все мають бачити діти. Новини постійно – дитині погано. Треба передавати відкрито і спокійно, передавати факти, у відповідності до віку. Головне – послухати, що діти знають.