"Байкар з Полтавщини"

2022

1834 року Гребінка переїхав до Петербурга, де працював як чиновник, а з 1838 року став викладати російську словесність у військових училищах.

Восени вийшла його збірка «Малороссийские приказки» до неї ввійшли переважно байки, а також кілька ліричних віршів, які вже були виразно романтичні за стилем.

У 1836 році вийшов переклад поеми Пушкіна «Полтава» українською мовою. Поруч із творами рідною мовою Гребінка багато писав російською. Романтичні вірші поета відразу набули неабиякого розголосу.

У червні 1835 року Іван Сошенко познайомив Гребінку з Тарасом Шевченком.

З 1837 року працює вчителем російської мови у Дворянському полку. Бере участь в організації викупу Тараса Шевченка з кріпацтва, збирає твори українською мовою й клопочеться про випуск їх у додатках до журналу «Отечественные записки».

1840 року Гребінка допоміг Шевченкові у виданні «Кобзаря». Того ж 1840 року в журналі «Отечественные записки» вийшла Гребінчина повість «Записки студента», а в «Утренней заре» — повість «Кулик».

У 1843 році Гребінка відвідав Україну, був у Харкові, разом з Шевченком побував у маєтку Т.Волховської в селі Мосівці. Того ж року в журналі «Отечественные записки» надруковано роман «Чайковський» з епіграфами, взятими із Шевченкових творів.

1844 року Гребінка одружився з Марією Василівною Ростенберг, у шлюбі з якою у них народилася донька Надія (в заміжжі Базилевська). Того ж року вийшов його роман «Доктор».

1845 року познайомився з Пантелеймоном Кулішем, написав нарис «Петербургская сторона».

У 1847 році відкрив своїм коштом у селі Рудці Лубенського повіту на Полтавщині парафіяльне училище для селянських дітей. Того ж року вийшли повість «Заборов» та «Приключения синей ассигнации».

З 1846 року Гребінка почав видавати зібрання своїх прозових творів. До кінця 1848 року він видав вісім томів.

Помер Гребінка 3 грудня 1848 року від туберкульозу в Петербурзі.

Тіло його перевезли в Убіжище, де й поховали 13 січня 1849 року в сімейному склепі.

Очі чорнії - один з відомійших у світі романсів.

Гребінка написав вірш «Черные очи», гостюючи в селі Рудка у сусіда-поміщика штабс-капітана у відставці Растенберга. Його доньці, Марії Василівні, з якою влітку наступного року Гребінка повінчався, він і присвячений. Шлюб був у них міцний і щасливий.

Перший варіант вірша мав тільки 3 строфи, без будь-якого надриву, лиш приправлений романтизмом.

Вірш «Очі чорнії» було опубліковано в «Литературной газете» 17 січня 1843 року.

Очи чёрныя, очи страстныя,

Очи жгучія и прекрасныя!

Какъ люблю я васъ, какъ боюсь я васъ!

Знать, увидѣлъ васъ я въ недобрый часъ!

.

Охъ, недаромъ вы глубины темнѣй!

Вижу трауръ въ васъ по душѣ моей,

Вижу пламя въ васъ я побѣдное:

Сожжено на нёмъ сердце бѣдное.

Но не грустенъ я, не печаленъ я,

Утѣшительна мнѣ судьба моя:

Все, что лучшаго въ жизни Богъ далъ намъ,

Въ жертву отдалъ я огневымъ глазамъ!