Interactive image

"Творчість крізь призму душі та серця" - медіапрезентація творчості Ірен Роздобудько

Іре́н Віта́ліївна Роздобу́дько — українська письменниця (авторка більш ніж 30-ти романів), ілюстраторка та сценаристка. До початку письменницької та сценарної кар'єри працювала журналісткою. Народилася 3 листопада 1962 року у Донецьку. Закінчила факультет журналістики Київського національного університету. З 1988 року живе в Києві, де працювала в газеті «Родослав», коректоркою журналу «Сучасність», оглядачкою на першому й третьому каналах Національної радіокомпанії, оглядачкою в газеті «Всеукраїнські відомості», заступницею головного редактора в журналі «Наталі», головною редакторкою у журналі «Караван історій. Україна» та журналісткою у журналі «Академія». В одному з інтерв'ю зізналася, що колись зовсім не володіла українською мовою. Коли ж вона вивчила українську мову та почала писати романи - стала однією з найуспішніших та найтитулованіших авторок України. До дня народження Ірен до Вашої уваги електронна медіапрезентація творчості з анотацією романів та захоплюючими буктрейлерами.

https://www.youtube.com/watch?v=1GRXMZnKJ1g&t=1s

https://www.youtube.com/watch?v=OAGx2btfrDs

https://www.youtube.com/watch?v=UJ61IvSsJKA

Одного разу... Це книжка про життя. Радянське дитинство, студентська молодість, похмурий період «заробляння грошей» у 90-х, дитячі спогади про бабусине «абалдєнне» пальто і сукню, яку та шила для поїздки в Китай до дідуся. А ще про те, що ніколи не треба здаватися, треба мати власну думку й відстоювати її, допомагати тому, кому гірше, і радіти життю. Кожен знайде в ній щось для себе, про себе. Вона і для молодих — аби вони зрозуміли, що життя прекрасне і... коротке. І йшли по ньому без страху. І для старших, аби вони пригадали своє — таке довге! — життя. І зрозуміли, що воно — прекрасне.

Дві хвилини правди Можливо, ви їх зустрічали... Тих, хто за одну-дві хвилини здатен зробити чи виправити помилку. Тих, хто, ховаючи від "вогнів великого міста" справжні почуття під маскою іронії, здатен "їхати світ за очі" у пошуках пригод або слави, не розуміючи, що шукає себе. Тих, кого називають неприкаяними, адже вони живуть на межі добра і зла і кожної хвилини можуть зробити крок у будь-який бік. При оформленні обкладинки використано картину Ірини Заставної.

Фаріде Той, хто врятував одне людське життя, - врятував цілий світ. Про це знає дівчинка, що живе в маленькому кримському Селищі. Проте під час Другої світової війни вона рятує єврейських дітей від неминучої смерті. А на цілу епоху пізніше її, вже стару жінку, розшукали 80 врятованих нею дорослих людей. І вона стала праведницею світу – забутою, закатованою як нацистами, так і радянським режимом. Це – факт. Все інше – апокриф, вигадка автора. Узагальнена і суб’єктивна. Як узагальненими і дещо фантасмагоричними є і Селище, і всі його мешканці, переплетені між собою, мос виноградні лози. Авторка не претендує на лаври історика. Лише – на найменший «язичок» найменшого дзвоника, який бринить серед ночі голосами тисяч вигнанців: «я-по-вер-нусь-я-по-вер-нусь…» - і нагадає, що наш ДІМ завжди з нами. З нього може вигнати ворог, але ніхто не може його відняти. Якщо ти віриш у повернення!

Прилетіла ластівочка Наприкінці ХХ століття в США, в будинку для літніх людей, помирає дивний пацієнт з прізвищем, яке американцям важко вимовити – Леонтович. Хто ця людина? Він називав себе братом відомого українського композитора – справжнього автора різдвяної пісні, відомої в світі під назвою Carol of the Bells. Чому авторство цієї чудової мелодії приписують іншій людині? Авторка роману «Прилетіла ластівочка» запрошує читача дізнатися правду про знамениту мелодію і висуває свою версію загадкового вбивства геніального українського композитора.

Портрети невідомих Їх багато – ніби вихоплених із життя людських історій. Вартих повістей чи романів. А тут усе спресовано у значущих деталях, ситуаціях і вчинках. У новелістичній формі. Герої живуть ніби під збільшувальним склом. Вони цілісні й мужні, іноді – незграбні, кумедні чи надто незрозумілі. Прагнуть недосяжного й наражаються на рифи своєї наївності. Закохуються й мучаться через сумніви в собі й свою нерішучість. Бавляться в кохання чи викручують жили тим, хто їх кохає. Одружені й самотні, юні й биті життям – їх усіх об’єднує ота кундерівська «нестерпна легкість буття». Багато доль і облич. І тільки здалеку вони невідомі. Надзвичайно проникливий погляд авторки новел допомагає розпізнати їх.