Пароніми

пароніми

Паро́німи (від дав.-гр. «близька назва») — це слова, досить близькі за звуковим складом і звучанням, але різні за значенням. Незначна відмінність у вимові призводить до помилок, тому варто приділяти увагу вживанню малознайомих слів, додатково перевіряючи їхнє тлумачення.

- Синонімічні: крапля — капля, слимак — слизняк, барабанити — тарабанити, - Антонімічні: експорт — імпорт, густо — пусто; - Семантично близькі: крикливий — кричущий, ніготь — кіготь, м'язи — в'язи, - Семантично різні: газ — гас, глуз — глузд, орден — ордер,

та

За лексичним значенням пароніми бувають:

- Однокореневі — відрізняються лише суфіксами або префіксами: земний («пов'язаний із землею, земною сушею») — земельний («пов'язаний із землекористуванням») — земляний («зроблений із землі» — землистий «з частками землі»).- Різнокореневі — відрізняються одним-двома звуками: промінь («смужка світла») — пломінь («полум'я»); талан («доля») — талант («обдарування»);

За звуковим складом пароніми бувають:

Використання паронімів як художніх та стилістичних засобів називається парономазією.

Пароніми у художній літературі та в побуті використовуються для створення каламбурів — жартівливої гри слів: — «Сумніваюсь, чи ти козак чи кізяк, — засміявся задоволений своїм жартом Варчук» (М. Стельмах). «Прийомний син барона був баран» (Л. Костенко).

Перевірити значення паронімів можна за словником: Гринчишин Д. Г., Сербенська O.A. Словник паронімів української мови. - К., 1986.

«Мова — ДНК нації» — освітній проєкт для тих, хто хоче вдосконалити свої знання української мови.

Пограємо?

Домашнє завдання

Дякую за роботу!