Всесвітній день водно-болотних угідь

2 лютого, в день заснування Конвенції про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення (1971 рік, м. Рамсар в Ірані), відзначається щороку Всесвітній день водно-болотних угідь.

офіційний сайт

Цей день започатковано для привернення уваги до важливості водно-болотних екосистем для людей та вперше відзначено у 1997 році. З того часу до Всесвітнього дня водно-болотних угідь організовується низка інформаційних кампаній та природоохоронних акцій по всьому світу. Рамсарський секретаріат щорічно пропонує тему свята і за підтримки партнерів готує та поширює інформаційні матеріали, які можна знайти на офіційному сайті.

Водно-болотні угіддя життєво необхідні для нормального функціонування водних об’єктів. Адже вони:

• поглинають та зберігають дощову воду і поповнюють підземні водоносні горизонти;
• регулюють кількість і постачання води, подаючи воду в потрібний час у потрібне місце в необхідній кількості;
• покращують якість води шляхом усунення й абсорбції забруднюючих речовин.

дізнатися більше

Водно-болотні угіддя – це не лише власне болота та заболочені ділянки. Загальновизнаними є 5 типів водно-болотних угідь: - морські, що включають в себе прибережні заболочені землі, прибережні лагуни, скелясті береги та коралові рифи; - лиманні – включають дельти, припливні болота та грязі, мангрові болота; - озерні – безпосередньо всі заболочені ділянки пов'язані з озерами; - річкові, що включають в себе заболочені ділянки вздовж річок та струмків; - болотисті – відносяться різні болота та заболочені місцевості.

інформаційні матеріали

У 2021 році Міжнародний день водно-болотних угідь проходить під девізом: "Водно-болотні угіддя, вода і життя – нероздільні!".Щороку до інформаційної кампанії з нагоди Всесвітнього дня водно-болотних угідь Секретаріат Рамсарської конвенції готує низку освітніх матеріалів. Міністерство захисту довкілля та природних ресурсів України підготувало інформаційні матеріали в українському перекладі та розмістило їх у відкритому доступі.

Цьогорічна тема Міжнародного дня водно-болотних угідь привертає увагу до питань, пов’язаних з використанням прісної води, а також ролі водно-болотних угідь у накопичені, очищенні та постачанні прісної води для потреб людства і природних процесів. Рамсарська конвенція закликає звернути увагу на зростаючу водну кризу по всьому світі та одну з її причин – руйнування водно-болотних екосистем. У той самий час водно-болотні угіддя надають низку екосистемних послуг від яких залежить людство і вартість яких оцінюється у 47 трильйонів доларів США на рік.

Прісна вода: відео-картка

100 мільярдів тон води використовується нами щодня: - 70% становлять витрати води у аграрному виробництві; - 22% витрачається на потреби промисловості та енергетики.Витрати прісної води зросли вшестеро за останні 100 років та продовжують збільшуватися на 1% щороку. Прогнозують, що до 2050 року використання води у промисловості й енергетиці зросте до 24%.

Водні ресурси на нашій планеті обмежені. Лише близько 2,5 відсотків від загальної кількості води на Землі становить прісна вода, яка переважно зосереджена в льодовиках, снігових шапках на вершинах гір та або в підземних водоносних горизонтах. Менше 1% прісної води придатні до вживання.

Використання прісної води: відео-картка

Якість прісної води: відео-картка

Наші витрати прісної води означають, що менше водних ресурсів залишається в дикій природі. Втрата водно-болотних угідь загрожує поглибленням водної кризи, яка впливає на біорізноманіття та благополуччя довкілля. Кожен третій прісноводний вид і чверть усіх болотних видів стикаються з вимиранням у зв'язку із занепадом водно-болотних угідь.

Що можна зробити для збереження водно-болотних угідь:

- не споруджувати греблі на річках, не переспрямовувати водні потоки та не осушувати їх; - промисловість має можливості скоротити використання води до 50%; - сільське господарство може виробляти їжу та захищати водно-болотні угіддя; - не марнувати їжу. Скоротивши на 1,3 млрд. тонн кількість харчових відходів, що з'являються на всіх етапах виготовлення, можна було б щорічно зберігати стільки води, скільки можна помістити у Женевське озеро тричі; - збільшувати інвестування у водно-болотні угіддя як природоорієнтовані рішення для управління водними ресурсами, що наразі складає менше 1%; - інтегрувати управління водними ресурсами до секторальної політики й місцевого, національного, міжнародного планування.