Інтерактивна мапа монументальних об`єктів, присвячених Лесі Українці.

" Будуть приходити люди, вбогі й багаті, веселі й сумні, радощі й тугу нестимуть мені, їм промовляти душа моя буде."

Цей пам’ятник Лесі Українці в Луцьку встановлений у 1964 р. біля Хрестовоздиженської церкви. Саму площу Братський міст перейменували на площу Лесі Українки. У 1966 р. пам’ятник був перенесений до міського парку культури і відпочинку і встановлений на центральній алеї. Його заново відкривали на честь 95-ї річниці від дня народження Лесі Українки. Площі повернули попередню назву, а парк назвали ім’ям Лесі Українки. Скульптор Лев Муравін, архітектор Ростислав Метельницький. Пам'ятник Лесі Петрівні Косяч на Театральному майдані перед будівлею Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру ім. Т.Г.Шевченка в Луцьку було урочисто відкрито 19 серпня 1977 року. Бронзова постать висотою 5,5 м встановлена на постаменті з полірованого лабрадориту на гранітному стереобаті. Автори пам'ятника — скульптори Микола Обезюк, Андрій Німенко, архітектори Валентин Жигулін та Сергій Кілессо. Погруддя Лесі Українки перед корпусом Волинського національного університету ім. Лесі Українки вул. Винниченка. Це робота скульпторки Галини Кальченко. Встановлене погруддя 1986 року на честь 115-ї річниці від дня народження письменниці біля центрального входу до головного корпусу Луцького педагогічного інституту ім. Лесі Українки. Макет гіпсової скульптури письменниці в музеї Лесі Українки Волинського Національного університету ім. Лесі Українки. Автор Галина Кальченко особисто передала в дар місту (зі слів працівників музею).

Погруддя Лесі Українки встановлено у 1958 р. на території літературно-меморіального музею Лесі Українки у Колодяжному. Відкрили його на честь 45-ї річниці пам’яті поетеси. Скульптор Володимир Сколоздра. Слід зазначити, що село Колодяжне знаходиться у Волинській області поруч з містом Ковелем. П.А.Косач придбав тут ділянку землі та садибу в 1879 р... З 1882 року сім’я Косачів оселилась тут на постійне мешкання. Леся Українка жила тут до кінця 1896 року, і незважаючи на довгі від’їзди, вважала Колодяжне своєю оселею. В подальші роки вона бувала тут тільки наїздами. Погруддя встановлене у 1958 р. на честь 45-ї річниці пам’яті Лесі України над автотрасою Луцьк-Ковель, на повороті, що веде до літературно-меморіального музею Лесі Українки. У 1971 р., в рік 100-річчя від дня народження поетеси, погруддя було перенесене до центру села і встановлене біля Будинку культури і приміщення сільської Ради. Скульптор Галина Кальченко. Скульптура Лесі Українки з оргскла. Робота скульптора Галини Кальченко 60-х років. Передана майстринею в дар музею. Гіпсова скульптура Лесі Українки. Автор Микола Обезюк. Передана в дар Колодяжненському літературно-меморіальному музею Лесі Українки в 1991 році. Бронзове погруддя письменниці. Автор Галина Кальченко. Рік невідомий. Гіпсова скульптура Лесі Українки. Макет 1980 року. Автор Галина Кальченко. Передана майстринею в дар музею. Інформацію надали працівники Колодяжненського літературно-меморіального музею Лесі Українки (особисте спілкування).

У центрі Ковеля, прямо на площі знаходиться бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті видатній українській письменниці і патріотці свого народу і своєї Батьківщини - Лесі Українці. Письменниця сидить, тримаючи в руках свої твори. Цей пам'ятник дуже люблять маленькі ковельчани - на нього можна залізти і посидіти на руках і колінах видатної української письменниці. Пам’ятник встановлений у 1991 р. на честь 120-ої річниці від дня народження Лесі Українки при вході до парку культури і відпочинку, що носить ім’я поетеси у Ковелі. Скульптор Юліан Савко.

25 лютого 2019 року у місті Дніпро встановили пам’ятник українській письменниці та громадській діячці Лесі Українці. Урочисте відкриття відбулося на території школи №129 житлового масиву «Придніпровський» та було приурочене до дня народження поетеси. Бюст - робота скульптора з Тернополя Дмитра Малярчука. Унікальність роботи в тому, що Леся Українка показана в незвичному, «неканонічному» образі. Пам’ятник зроблений зі спеціального «антивандального» сплаву, хоча ззовні нагадує бронзу. Це, переконані творці, вбереже його від пошкоджень.

Бронзове погруддя Лесі Українки на гранітному постаменті у місті Львові було встановлено 25 лютого 1971 року до 100-річчя з дня народження поетеси. Автором роботи виступив львівський скульптор Лука Біганич, а архітектором - В. Блюсюк. Окрім погруддя того ж дня було відкрито шкільний літературний музей, адже в 1968 року школі №75 присвоєно ім’я Лесі Українки. Навесні цього ж року з батьківщини Лесі Українки селища Колодяжного, що на Волині, були привезені та висаджені у Лесиному гаю біля школи молоді деревця, а школу оточили волинські зелені верби, які тепер уособлюються зі старою вербою з «Лісової пісні». Скульптурний портрет Лесі Українки роботи Якова Чайки у виставковій залі Львова. Фото Ю. Шаповала. 1970 рік. Із фондів Укрінформу.

В місті Баранівка Житомирської області в мікрорайоні Заріччя в 1971 році було встановлено пам'ятний знак Лесі Українці. В історичних матеріалах згадується, що в дитинстві маленька Леся Українка приїздила з родиною погостити до знайомих на Баранівській землі, а саме в село Жабориця тодішнього Звягельського повіту. Зараз ця місцевість входить до меж міста Баранівка (мікрорайон Заріччя). Родина Косачів зупинялася на відпочинок у маєтку тодішнього поміщика Колісніченка. Очевидно, цей чоловік був близькою людиною, адже Косачі гостювали в нього частенько. Сам будинок не зберігся. Саме на його місці встановлений пам'ятник поетесі.

«Моги́ла поете́си і грома́дської дія́чки Лесі Українки — пам'ятка історії національного значення, 1913 року. Розташована на Байковому (старому) кладовищі. У 1939 на могилі встановлений надгробний бронзовий пам'ятник на гранітному постаменті, скульптор Галина Петрашевич.

В 1994 році в селі Чеснівка Хмільницького району Вінницької області встановили перший, і поки що, єдиний в області пам'ятник письменниці Лесі Українці. Ініціатором встановлення погруддя виступив місцевий житель Єген Козюк, а виконав роботу провідний скульптор Іван Васильович Козлик. Розташований пам'ятник у центрі села. За словами місцевих, за козацьких часів на цьому місці люди збирались на народне віче.

Спільний барельєфний пам’ятник М. Драгоманову, Олені Пчілці та Лесі Українці створили до 100-річчя від дня смерті Михайла Драгоманова. Авторами пам'ятника відомій родині виступили скульптуриня Іда Копийгоренко, архітектор Іван Сидоренко. Урочисте відкриття відбулось у 1995 році, коли розпочав свою роботу Гадяцький літературний музей родини Драгоманових. Пам'ятник Лесі Українці стоїть в урочищі Зелений Гай на тому самому місці, де стояв дачний дім її родини. Історія Зеленого Гаю найтісніше пов’язана з життям і творчістю Лесі Українки. Наприкінці 1880-х років, турбуючись про здоров’я своїх дітей, насамперед про хвору Лесю, Олена Пчілка вирішила придбати поблизу Гадяча ділянку землі для відпочинку. Спершу зупинила вибір на Будищах. Та з’ясувалося, що те гарне місце щовесни підтоплює повінь. Від думки побудувати дачу в Будищах довелося відмовитись. Після смерті Лесиної бабусі Єлизавети Драгоманової Олена Пчілка купує частину підгір’я – Голубівщину, яку перейменовує в Зелений Гай – очевидно, не без впливу знаменитої пісні давнього друга Косачів Леоніда Глібова: Стоїть гора високая, Попід горою гай, Зелений гай, густесенький, Неначе справді рай.

Бронзове погруддя на гранітному постаменті Лесі Українці в Гурзуфі (Крим) знаходиться у парку Гурзуфського (Військового) санаторію.

Бронзове погруддя Лесі Українки в Саках зайняло чільне місце на головній алеї парку території санаторію «Саки». Урочисте відкриття його відбулось в серпні 1987 році в честь відвідування міста відомою поетесою. Першим курортом в її кримській географії були Саки. Старший і єдиний на той час лікар грязелікарні Єгор Мінятт призначив Лесі грязьові процедури. У той час медики ще не знали про те, що при кістковому туберкульозі грязелікування протипоказане. Поки Леся брала грязьові процедури, її здоров'я дещо погіршилося, і через місяць мати з хворою донькою переїхали в Кезльов (Євпаторію).

Поетеса Леся Українка ніжно любила Балаклаву. Вона двічі приїздила сюди, щоб вилікувати застарілий недуг. Вперше Леся Українка приїхала в Балаклаву з матір'ю в 1890 році. Вона написала тут безліч своїх віршів і пізніше розповідала, як надихало її місто, як оживали в ньому під її пером античні герої. Щоб вшанувати пам'ять письменниці, балаклавський скульптор Володимир Суханов створив незвичайний пам'ятник, який був встановлений в самому серці міста в 2004 році. Фігура Лесі Українки ніби проявляється з білої мармурової стели, показуючи силу духу і стійкість молодої жінки, яка боролася з недугою. Матеріал був обраний автором не випадково: він хотів передати «світлий» образ поетеси. Мармурова скульптура на гранітному постаменті зображає поетесу в 36-річному віці — саме в цьому віці вона провела в Балаклаві осінь 1907 р.

12 жовтня 2012 року місті Білгород-Дністровський було відкрито пам’ятник українській поетесі і письменниці Лесі Українці. Його встановили біля входу до місцевого педагогічного училища, яке відзначало свій 140-річний ювілей.Як відомо, Леся Українка двічі бувала у цих місцях, де проходила курс лікування. Ініціатором встановлення пам’ятника став благодійний фонд «Говерла», а створив скульптуру з мрамору скульптор Володимир Федьків.

Пам'ятник Лесі Українці є у селі Коршів Луцького району Волинської області. Створений він на Львівській кераміко-скульптурній фабриці. Урочисте відкриття пам'ятника відбулось у 1971 р. Фото і інформацію надали жителі села Коршів.

Пам'ятник письменниці Лесі Українці, встановлений в с. Білобожниця Чортківського району на Тернопільщині у 1967 році. Розташований біля сільського будинку культури. Оголошений пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення.

У 1954 році колгоспу у селі Павлів Червоноградського району Львівської області було присвоєно ім'я Лесі Українки. На честь 100-річчя від дня її народження, з ініціативи керівництва колгоспу, було вирішено встановити біля колгоспної контори бюст поетеси. Пам'ятний знак-гранітне погруддя Лесі Українки було виготовлене львівським скульптором Ярославом Мотикою. І відкрито 25 лютого 1971 року. У 2016 році відбулося перенесення пам'ятника , приурочене 145-річниці від дня народження поетеси, і встановлено біля школи. Інформацію надали Вільчинська Галина - завідувачка бібліотеки с. Павлів, Бойко Леся - бібліотекар бібліотеки с. Павлів (з особистого листування).

Пам’ятник Лесі Українки у с. Великі Бережці Кременецького району Тернопільської області відкритий у жовтні 1987 р. Виконав скульптор Лука Біганич. Письменниця разом із Климентом Квіткою приїхали із Ялти до села Бережці на початку червня 1907 р. Вони гостювали тут у своєї товаришки-вчительки Марії Бєляєвої (Биковської) до середини липня 1907 р.

Пам'ятник Лесі Українки у селі Нова Кам'янка Жовківського району Львівської області був становлений 30 листопада 1986 році. Виготовив його з тонованого гіпсу скульптор Богдан Попович. Тоді ж посаджено парк "Лісова пісня". Окрасою парку стала алегорична скульптура "Той, що греблі рве". Тут створений своєрідний комплекс, пов'язаний з відомою поетесою. Інформацію надав Гарасим Роман - житель м. Львів, громадський діяч в ГО "Рух Тверезих Галичан", інформаційного порталу "Твоя Львівщина" (з особистого листування).

Бронзове погруддя Лесі Українці в місті Рава-Руська на Львівщині встановлене перед Будинком повітового суду в парку на Алеї Дружби.

Пам'ятник з мармурової крихти поетесі, драматургу Лесі Українці у селі Соколя Буського району Львівської області встановлено в 1976 році. Скульптор Богдан Попович.

24 серпня 1995 року в місті Стрий Львівської області на Площі Незалежності було відкрито єдиний в Україні бронзовий пам'ятник-триптих Лесі Українці, Тарасу Шевченку та Івану Франку під назвою "Будителям". Пам'ятник складається з бронзових скульптур трьох поетів на повен зріст, у нішах кожної з арок, під загальною високою ажурною тригранною аркою з білого мармуру над цими трьома арками і декоративним вічовим дзвоном під нею, що символізує заклик до об'єднання нації. Над пам'ятником працювали скульптори Василь та Володимир Одрехівські та архітектор Сколоздра В.І.

Колективна барельєфна дошка на будинку, в якому в різні часи зупинялися Леся Українка, Іван Франко, Ольга Кобилянська, Михайло Коцюбинський. Авторами пам'ятної дошки стало подружжя Римарів. Урочисте відкриття відбулось 28 серпня 2006 року.

Пам'ятник Лесі Українці у селі Миролюбівка Тернопільської області стоїть біля місцевої школи з 1994 року.

Погруддя Лесі Українці в місті Підгайці Тернопільської області встановлений по однойменній вулиці біля єврейського кладовища у 2006 році.

Пам'ятник Лесі Українці в селі Турівці Тернопільської області знаходиться біля контори с/г товариства з 1978 року.

Бюст Лесі Українки, який розміщений в селі Іллінці Івано-Франківської області був створений у 1973 році. Автор - скульптор Біганич Лука Дмитрович.

Пам'ятник Лесі Українці у селі Підкамінь Рогатинського району Івано-Франківської області розміщений біля сільського клубу з 1970 року.

В 1965 році було встановлено паркову скульптуру Лесі Українки в Міському саду навпроти Маріїнського палацу. Це робота скульптора Василя Бородая та архітектора Анатолія Ігнащенка. Висота скульптури – 3,4 м, постаменту – 0,5 м. Навколишні тінисті дерева створюють необхідне тло для ліричного сприйняття образу. Бронзова постать на повний зріст установлена на низькому постаменті з великих нешліфованих шматків граніту неправильної форми, вмонтованих у невисокий штучний пагорб. На чоловому боці постаменту – напис накладними бронзовими літерами: “Леся Українка”. Скульптура трохи піднесена над землею, і це сприяє тому, що образ поетеси гармонійніше поєднується з природою. Леся Українка, одягнена в легку літню сукню, ніби йде по парку. Абриси фігури з піднятою головою чітко виділяються серед густої зелені. Авторка «Лісової пісні» ніби прислухається до голосів природи, осягаючи таємниці життя лісу. М’який жест зігнутої у лікті правої руки, злегка простягнутої уперед, передає схвильованість поетеси, засвідчуючи глибину почуттів, визрівання у свідомості великого творчого задуму. Розворот усього корпусу, своєрідне звернення до природи, що фіксується у добре узгоджених рухах фігури, говорять про особисте й глибоко чуттєве сприйняття усього навколишнього. Добре видимі з близької відстані деталі відзначаються точністю та витонченістю. Різноманітні напрямки та пластика складок тонкої легкої тканини за різних умов освітленості створюють мінливу, мерехтливу гру світла й тіні, збагачують строгий силует фігури. При яскраво вираженій ліричній інтерпретації образу Лесі Українки у скульптурі помітна також певна напруженість, яка межує з драматизмом.

Погруддя та меморіальна дошка Лесі Українки. Будинок по вул.Саксаганського, 97 в Києві. Гранітну меморіальну дошку виготовили скульптор Галина Кальченко і архітектор Анатолій Ігнащенко. Вона встановлена в 1971 р. до 100-річчя від дня народження Лесі Українки, що відзначалося на рівні ЮНЕСКО. Слід знати, що родина Косачів в 1899 – 1910 рр. наймала помешкання в цьому будинку. Леся Українка мешкала тут під час своїх приїздів до Києва. З 1962 р. тут працює літературно-меморіальний музей Лесі Українки. На фасаді будинку в 1971 р. встановлено меморіальну дошку Лесі Українці. Нині пам'ятника втрачено. Його нахабно зірвали з фасаду та викрали разом з меморіальною дошкою.

Пам’ятник Лесі Українці – монумент на честь української поетеси і громадської діячки. Встановлено в 1973 р. на площі Лесі Українки поряд з будинком Київської обласної державної адміністрації. Автори – скульптор Г. Кальченко, архітектор А. Ігнащенко. Розміри: висота скульптури – 5 м, постаменту – 5 м, стилобат – 12 × 18 × 0,6 м. Споруджено до 100-річчя від дня народження Лесі Українки. Композицію пам’ятника вирішено на співвідношенні рівних за висотою бронзової скульптури і чотиригранного постаменту з полірованого чорного граніту, встановлених на великому прямокутному гранітному стилобаті. Вирізняється реалістичним відтворенням портретних рис та виразністю композиційного вирішення: підкреслена вертикаль постаті динамізується рухом зігнутої лівої руки, яка притримує накинуту на плече хустку, опущеною правою з зошитом та коловим рухом складок довгої сукні, що немов розвіваються поривом вітру. На чоловому боці постаменту викарбувано напис: “Як я умру, на світі запалаєПокинутий вогонь моїх пісень,І стримуваний пломінь засіяє,Вночі запалений, горітиме удень.Леся Українка”. Композицію доповнює басейн з гранітним бордюром навколо підніжжя, віддзеркалення в якому створює додатковий емоційний ефект.

Пам'ятник Лесі Українці в холі Національного художнього музею України (Київ) зайняв своє місце з 1974 року. Виготовила його з білого мармуру скульптор Галина Кальченко. Леся Українка бувала в цьому будинку 1900 р., тут же розміщувалася майстерня художника Івана Труша, який намалював портрет поетеси.

Бронзовий пам'ятник Лесі Українки на території Національної академії образотворчого мистецтва і архітектури був створений скульптором Володимиром Прядка у1987 р. У бронзі ця скульптура виконана після 2003 році.

Пам'ятник Лесі Українки в селі Романове Село, що на Тернопільщині урочисто відкривали до 100 річниці від дня народження поетеси. В честь цієї річниці місцевий колгосп перейменували іменем Лесі Українки. Інформацію надала Киндьо Галина Теодорівна - бібліотекар с. Романове Село Байковецької ОТГ Тернопільської області (з особистого листування).

Скульптура Лесі Українки в вестибюлі Публічної бібліотеки імені Лесі Українки в Києві. Це дипломна робота народного художника України Володимира Прядки 1966 року.

В «Українському парку» на території Міжрегіональної Академії управління персоналом стоїть бронзовий пам'ятник Лесі Українки заввишки 2 м. Скульпторами виступили Борис Крилов та Олесь Сидорук.

В жовтневий день 1987 року в селі Косівщина Сумської області відкрили пам'ятник вірній дочці українського народу Лесі Українці. Автором бронзового погруддя на гранітному постаменті став відомий скульптор Яків Денисович Красножон. Відомо, що весною 1889 р. Леся Українка разом із матір'ю приїздили на лікування на хутір Косівщину Сумського повіту Харківської губернії до народної цілительки Параски Назарівни Богуш. Щоб зберегти пам’ять про Лесю Українку та розповісти про це майбутнім поколінням, ще в 1970-х роках на Сумщині було вирішено створити музей Лесі Українки.

Біля садиби, де народилася Леся Українка по вул. Соборності 1 серпня 1963 році на громадських засадах встановили погруддя відомій краянці. В самій садибі відкрили музей-бібліотеку. 11 вересня 1970 року створили літературно-меморіальний музей Лесі Українки на правах відділу Житомирського обласного краєзнавчого музею. Урочисте відкриття відбулося 25 лютого 1971 року (до 100-річного ювілею поетеси). На фасаді будинку — меморіальна дошка роботи Галини Кальченко, а на подвір'ї — скульптурне погруддя поетеси. Автором бронзової скульптури на гранітному постаменті стала художниця та скульптор Валентина Дяченко. Скульптура загальною висотою 2,4 м. Погруддя Лесі Українки. Скульптор - Микола Обезюк. Гіпс. ХХ ст. (точний рік невід.) Леся Українка і Ольга Кобилянська. Скульптор - Галина Кальченко. Гіпс. Рік невідомий. Робоча скульптура пам'ятника Лесі Українці у м. Новограді-Волинському. Скульптор - Микола Обезюк, архітектор - Микола Босенко. Скульптура Лесі Українки. На жаль, автор і рік не вказано.Ця робота йшла на конкурс, але її не вибрали (зі слів завідуючої Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки Римської Віри Омелянівни). Погруддя Лесі Українки. Автор і рік невідомий. Фарфоровий бюст Лесі Українки. Виготовлений на Городницькому фарфоровому заводі. Інформацію надали працівники Новоград-Волинського літературно-меморіального музею Лесі Українки (особисте листування). 8 серпня 1987 року в місті на Площі Лесі Українки було споруджено пам'ятник видатній поетесі Ларисі Косач. Скульптор Микола Обезюк, архітектори Микола Босенко, Валентин Жигулін. Статую заввишки 4,66 м з червоного граніту Омел’янівського родовища, що на Житомирщини встановлено під час Міжнародного свята літератури та мистецтва «Лесині джерела». Новоград-Волинський пишається тим що є батьківщиною Лесі Українки. Саме тут вона народилася і провела свої найкращі дитячі роки. Благословенна звягельська земля, чарівний поліський край був тим джерелом, з якого Леся черпала свою творчу наснагу. Образне та пластичне рішення пам’ятника вражає глибиною психологічної характеристики, цілісністю та виразністю силуету. Леся ніби присіла відпочити на скелястому березі Случі та мрійливо вдивляється в пейзажі рідного Новограда-Волинського. 19 жовтня 2015 року в ліцеї №1 ім. Лесі Українки відбулось велике дійство: перед входом до приміщення відкрили пам'ятник-погруддя видатній поетесі. Його споруджено за кошти місцевого мецената Миколи Хомича. У створенні пам'ятника брали участь художники Борис Крилов і Олесь Сидорук. Саме на цьому місці був розташований сад Косачів, дивом збереглася його частина.

Леся Українка – це така багатогранна творча особистість, про яку М.Бажан сказав: «В історії світової літератури важко знайти таке ім’я, яке дорівнювало б їй талантом, мудрістю, проникливістю, значущістю». Полончани глибоко шанують пам'ять про видатну поетесу: в центрі міста Полонне, що на Хмельниччині зведений пам'ятник Лесі Українці (1993 р.) та її іменем названа центральна вулиця. 30 травня 1893 Лариса Косач із сестрою Ольгою, тіткою Олександрою і її синами Антоном і Павлом виїхали з Колодяжного до Гадяча. По дорозі вони зупинилися в Полонному, де гостювали в дядька Григорія Косача. У Полонному Леся не лише відпочивала, а збирала та записувала народні пісні, намагалася відвідати навколишні села з метою вивчення побуту, звичаїв та фольклору.

Пам'ятник Лесі Українці встановлено в 1972 році в центрі Ялти навпроти будинку по вулиці Катерининська, 8, де з жовтня по грудень 1897 року вона знімала кімнату. Пам'ятник створений в 1971 році художником Галиною Кальченко спільно з архітектором Анатолієм Ігнащенко. Відкритий 16 серпня 1972 року в пам'ять сторіччя з дня народження поетеси. Поетеса зображена сидячою в спокійній позі людини, що відпочиває зі схрещеними нижче грудей руками. Скульптура становить єдине ціле з високим плінтом, на лицьовій стороні якого накладено бронзовий напис: «Леся Українка». На верхній частині плінта авторський підпис з прорізом: «Г. Кальченко, 1971 р.». Для постаменту використані оброблені морем габро-діабазові брили, підняті з дна моря в районі гори Аю-Даг. Ці брили створюють враження природного берега, на якому сидить в задумі поетеса. Пам'ятник встановлено на тлі вічнозелених чагарників бирючини. За кущами проглядається будинок, в якому деякий час жила Леся Українка в 1897 році. Зараз в ньому відкрито музей.

15 травня в 2008 році біля технікуму землевпорядкування, що в с. Ярунь Житомирської області зібралася вся громада села, представники районної та сільської влади. А все тому, що відбувалася історична подія в історії села Ярунь Новоград-Волинського району – відкриття пам’ятника видатній землячці, поетесі Лесі Українці. Серед запрошених гостей була Віра Римська – директор музею Лесі Українки, що в м. Новоград-Волинський. В її виступі прозвучали такі слова: «Мені дуже приємно, що першим селом нашого району, де встановлений пам’ятник Лесі Українці, виявилось село Ярунь. Відомо, що маленька Леся зі своєю мамою, відомою письменницею Оленою Пчілкою їздила по навколишніх селах Звягельщини, і ось тут, у Яруні вона зібрала цілу низку українських народних пісень. Під кожним із зібраних нею творів записано село Ярунь».

Пам’ятник українській письменниці Лесі Українці відкрито в 2010 році біля корпусу Хмельницького інституту МАУП у місті Хмельницький.

Ви можете зв'язатись з нами, надіславши нам листа на електронну пошту dbiblio@gmail.com

"Пам’ятники – це не стільки про минуле, скільки про нас зараз" Інтерактивна мапа монументальних об`єктів, присвячених Лесі Українці. Пошановувачам життя і творчості Лесі Українки та в зв’язку з 150-ю річницею від дня народження геніальної поетеси, бібліотекарем центральної бібліотеки для дітей м. Луцька Волинської області Юлією Аркушин була створена інтерактивна мапа монументальних об’єктів, встановлених на території України, споруджених на честь Лесі Українки. В ряді країн світу поставлені пам’ятники, відкриті музеї та меморіальні дошки. Це засвідчує значна джерельна база – як на паперових, так і на електронних носіях. Цей матеріал включає в себе відомі пам’ятники, а також низку нових, раніше невідомих споруд. Інформацію, вдалося віднайти завдяки активній, пошуковій роботі бібліотекаря Юлії Аркушин, через особисті спілкування з жителями багатьох міст, містечок, селищ, які надсилали фото та історію спорудження пам’ятників. Всього ресурс містить 59 монументів. Цей інтерактивний проєкт є ніби спрощеною картографічною моделлю вшанування суспільством великої, геніальної поетеси зробленого у камені.

Використанні електронні ресурси: 1. Бейдик О. О. Постать Лесі Українки: географія пам’ятників і музеїв (національний, європейський, світовий вимір) [Електронний ресурс] / О. О. Бейдик // Новоград – Волинський: перлина Українського Полісся. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://novograd.osp-ua.info/?pokaz=43380 (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана. 2. Бюст Леси Украинки в с. Ярунь [Електронний ресурс] // Шукач. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://www.shukach.com/ru/node/70106 (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана. 3. Волинський скарб. Леся Українка (1871 – 1913) [Електронний ресурс] // Літературна візитка краю: сайт про видатну українську письменницю Лесю Українку. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://lesyaukrainka.org.ua/ (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана. 4. Лесині липи [Електронний ресурс] // Баранівська міська об’єднана територіальна громада: офіційний сайт. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://otg.mrada-baranivka.gov.ua/index.php/turyzm/2836-lesyni-lypy (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана. 5. Літературно - меморіальний музей Лесі Українки (Новоград - Волинський) [Електронний ресурс] // ВікіпедіЯ: Вільна енциклопедія . – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://cutt.ly/KlhUqbY (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана. 6. Постать Лесі Українки: географія пам’ятників і музеїв [Електронний ресурс] // Рідна країна: світоглядний портал. – Електрон. текст. дані. – Режим доступу: https://ridna.ua/2011/02/postat-lesi-ukrajinky-heohrafiya-pamyatnykiv-i-muzejiv/ (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана. 7. “Прагну служити українській національній ідеї”: до ювілею скульптора Миколи Обезюка [Електронний ресурс] // ARTхода: Скульптура і не тільки… - Електрон. текст. дані. – Режим доступу: http://arthoda.com.ua/2018/08/20/%D0%BF%D1%80%D0%B0%D0%B3%D0%BD%D1%83-%D1%81%D0%BB%D1%83%D0%B6%D0%B8%D1%82%D0%B8-%D1%83%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D1%81%D1%8C%D0%BA%D1%96%D0%B9%D0%BD%D0%B0%D1%86%D1%96%D0%BE%D0%BD%D0%B0%D0%BB/ (дата звернення: 21. 02. 2021). – Назва з екрана.