Ми роду козацького діти

Лицарство козацьке /укладач Ольга Миколаївна Уліщенко; худож. О.Крутик. - Х.: Фактор:Pelican, 2013. - 64 с. : ілюстр. Ця книжка познайомить читачів із життям запорізьких козаків - їхніми звичаями, побутом, культурою, військовими походами. Яскраві ілюстрації та панорамні розвороти допоможуть зануритися в атмосферу героїчних і славних часів козацького лицарства.

14 жовтня українці відзначають одразу три свята - День захисника України, День українського козацтва, а також одне із найважливіших церковних свят - Покрову Пресвятої Богородиці.

У сучасному розумінні булава для українців не лише історичний вид зброї, а насамперед символ влади та мужності козаків, так само як і національний символ. З простої зброї вона пройшла довгий шлях спочатку ставши гетьманським клейнодом, а в подальшому і символом президентської влади в Україні. Булавою називають різновид холодної ударної зброї, що складається з держака та бойової частини - яблука. В етимологічному словнику української мови подається походження терміна "булава", від польського «bulov» - ломака.

Основний одяг запорізьких козаків - сорочки, шаровари, шапки та жупани.Похідним одягом козаків були дві пари шароварів, сорочка, кафтан з грубого сукна, шапка та свита з кобеняком. У мирний час запорожці одягались доволі багато. Сорочка з шовковими застіжками, шаровари, червоні чоботи. Поверх сорочки одягали кафтан, який міг бути шовковим, парчевим або суконним. Кафтан підперезували шовковим пасом - широким шовковим поясом, перетканим на кожну четвертину золотими або срібними нитками. Поверх кафтана накидали свиту, завжди суконну з розрізаними рукавами, які, як правило, защіпались один на другий і закладались ззаду під кобеняк, який вдягали під час дощу або негоди. На голові запорожці носили брилі або гострокінечну хутряну шапку або кобур - суконну червону шапку з бобровою опушкою. На каптан, через праве плече вішався на перев'язі самопал. А за поясом, на ланцюжках два пістолети і ніж замість кинджала. Шаблю в мирний час носили рідко, хіба тільки на раду. Тоді ж надівали поверх кафтана - сталеву сітку (сітку-кольчугу). Бороди та голову голили, залишаючи пасмо волосся в вигляді коси, яке закручували

Рутківський В. Джури козака Швайки:роман. - К.: А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА, 2016.- 336 с.: іл. Усі ми знаємо імена Северина Наливайка, Богдана Хмельницького, Івана Мазепи. А ким були найперші козаки? Звідкіля вони взялися? На ці запитання ти знайдеш відповідь у новому гостросюжетному історичному романі Володимира Рутківського — одного з найблискучіших сучасних українських дитячих письменників. Його дивовижні герої — Грицик та малий волхв Санько, юний богатир Демко Дурна Сила, його мама-велетка, невловимий козак Швайка зі своїм вірним вовком Барвінком та їхні численні друзі — з честю виходять із найскладніших ситуацій. А небезпека чигає на кожному кроці, а надто, коли ти зважився підняти шаблю на могутню татарську орду, а за твоєю спиною — майже нікого…

В Україні люлька з'явилася на початку XVII століття, потрапила з Оттоманської імперії (на користь чого свідчить тюркське походження слів «тютюн» та «люлька») та стала надзвичайно популярною серед козацтва. Існувало багато різновидів люльок. Серед найбільш поширених дослідники виділяють короткі люльки, так звані «носогрійки», «люльки-бурульки», «обчиська», а також «товариські люльки» з чубуком у два метри завдовжки, прикрашені намистом, коштовним камінням, іноді з написом. Окрім них були ще коренкові, оковані міддю, завбільшки з великий кулак. Серед козацьких люльок траплялися також і привізні — порцелянові люльки, власниками яких були представники більш заможних верств населення.