Кримські татари

ЕТНОКУЛЬТУРНА МОЗАЇКА

КРИМСЬКІ ТАТАРИ: ПОГЛЯД ІЗ СЬОГОДЕННЯ

Кримські татари (крим. qırımtatarlar, кырымтатарлар) — корінний народ України тюркського походження, що сформувався на Кримському півострові та в степовій Україні. Основні етнічні групи, що населяли Крим і взяли участь у формуванні кримськотатарського народу, – це таври, скіфи, сармати, алани, греки, готи, римляни, хозари, печеніги, італійці, черкеси, турки. Остаточно процес формування народу завершився в період Кримського ханства – держави, яка існувала на півострові з 1441 до 1783 року. Протягом більшої частини своєї історії воно перебувало в залежності від Османської Імперії та було її союзником. У 1783 році внаслідок перемоги Росії над Османською Імперією Крим був спочатку окупований, а потім анексований Росією. Це було початком доби в історії кримських татар, яку вони називають «Чорне століття».

Історія

Номан Челебіджіхан

Дві головні хвилі еміграції припали на 1790-і та 1850-і роки. Це стало причиною занепаду сільського господарства й практично цілковитого знелюднення степової частини Криму. Саме в цей час Крим залишила більша частина кримськотатарської еліти. Дуже важкі наслідки для кримськотатарського народу мала громадянська війна в Росії. 13 грудня 1917 року в Бахчисараї на Курултаї проголошено створення Кримської Народної Республіки. Першим головою уряду став Номан Челебіджіхан. Він виступав за рівноправ’я всіх народів, які живуть у Криму, беручи приклад із Європи. «Наше завдання – створення такої держави, як Швейцарія. Народи Криму є прекрасним букетом, і для кожного народу потрібні рівні права й умови, бо нам іти пліч-о-пліч», – вважав Номан Челебіджіхан.

Кримська Автономна Радянська Соціалістична Республіка

У роки Другої світової війни понад 190 тисяч кримських татар було депортовано до різних республік колишнього СРСР. Близько половини людей загинули під час або в перші роки депортації.

Проте влада більшовиків не визнала кримськотатарський уряд і досить швидко поклала край існуванню молодою республіки. У 1921 році було створено Кримську АРСР у складі РРФСР. Державними мовами цієї республіки були російська та кримськотатарська, а її керівництво складалося переважно з кримських татар. Та після нетривалого підйому національного життя (відкриття національних шкіл, театру, випуск газет) відбулися сталінські репресії 1937 року. Було репресовано більшу частину кримськотатарської інтелігенції.

Попри те, що зараз кримські татари проживають у різних регіонах України, інколи вони мають змішане татаро-українське походження, спілкуються різними мовами (татарська, українська, російська), їх об'єднує спільна історична пам'ять про предків, які називалися татарами, сповідували іслам і спілкувалися татарською мовою.

Масове повернення кримців розпочалося в 1989 році. За статистикою 2013 року, у Криму їх було вже 270 тисяч.

Герб кримських татар (кримськотат. Qırımtatar tamğası) – тарак-тамга (кримськотат. taraq tamga) – родовий знак династії Ґераїв, що правила в Криму. Першим цей символ почав використовувати засновник Кримського ханства Хаджі I Ґерай. Відтоді знак є символом ханської влади.

Кримсько-татарський прапор – це полотнище блакитного кольору із жовтим гербом (тамгою) у верхньому лівому куті. Блакитний колір є традиційним кольором тюркських народів, його використовували ще на стягах Кримського ханства.

Національні символи

Гімн кримськотатарського народу

Як гімн кримськотатарського народу (кримськотат. Qırımtatar milliy gimni) 30 червня 1991 року Курултаєм була затверджена пісня Ant Etkenmen (Я присягнувся!). Автор слів і музики Номан Челебіджіхан. Спочатку вірш був написаний Челебіджіханом на його рідному ногайському діалекті кримськотатарської мови, зараз же використовується варіант, підкорегований з метою наближення мови до літературної.

Кримські татари сповідують іслам, а отже відзначають більшість свят мусульманського світу, серед яких – Ураза-байрам (інші варіанти назви: Ораза-байрам, Рамазан-байрам). Це свято розговіння, яке завершує 30-денний піст від світанку до заходу сонця протягом місяця Рамадан (крим. Рамазан). Це не лише фізичне випробування, а й психологічне та емоційне, коли потрібно бути чистим думками й розумом. Найбільш священною вважають 27-му ніч місяця Рамадан, що має назву «Кадір геджесі» (крим. kadir gecesi). Вважається, що саме цієї ночі мусульманам було даровано Коран. До неї готуються кілька днів: прибирають оселю, цвинтар, вбираються в новий одяг тощо. За день до свята відзначають «Арефе геджесі» (крим. arefe gecesi) або День Арафат. Зазвичай увечері готують святкову їжу: листкові коржики «катлама» (крим. qatlama, къатлама), чебуреки, солодощі.

Традиції

Ханський палац у Бахчисараї

Коли йдеться про культурну спадщину кримських татар, зокрема архітектурну, зазвичай згадують Ханський палац у Бахчисараї – родову резиденцію династії Гераїв – правителів Кримського ханату. Протягом двох із половиною століть Бахчисарайський Палац був центром політичного, духовного й культурного життя держави кримських татар. Це пам'ятка історії та культури всесвітнього значення, єдиний у світі зразок кримськотатарської палацової архітектури.

Перлини архітектури

Фонтан у літній альтанці

Гаремний корпус

Південна брама

Палац входить до складу Бахчисарайського історико-культурного заповідника. У приміщеннях палацу розташовані Музей історії та культури кримських татар, Художній музей, виставка холодної та вогнепальної зброї. Палац розташований на лівому березі річки Чурук-Су. До складу комплексу входять північні та південні ворота, Свитський корпус, палацова площа, головний корпус, гарем, ханська кухня й стайня, бібліотечний корпус, соколина вежа, ханська мечеть, Перський сад, ханський цвинтар, гробниця (дюрбе) Диляри-бікеч, гробниці Північне й Південне дюрбе, надгробна ротонда, баня «Сари-Гюзель», набережна з трьома мостами, сади й паркові споруди, «Фонтан Сліз» та інші об'єкти. Архітектурний стиль палацу продовжує традиції османської архітектури XVI-XVII століть. Головна архітектурна ідея – втілення мусульманського уявлення про райський сад на землі. «Бахчисарай» перекладається з кримськотатарської мови як «палац-сад».

Центральна зала мечеті

Соборна мечеть Джума-Джамі

Ще одна перлина архітектури – соборна мечеть Джума-Джамі, розташована в Євпаторії, вважається шедевром світової ісламської архітектури XVI століття. Вона є найбільшою двомінаретною й багатокупольною мечеттю в Європі. Архітектура мечеті унікальна: величезний купол оточують 12 куполів, з боків підносяться два гостроверхі мінарети. У Джума-Джамі відбувалася чи не найважливіша подія в житті Кримського ханства. Хан, який отримував у Стамбулі право очолити державу, прибував спочатку в Гезльов (зараз Євпаторія). У мечеті він проходив урочистий молебень й обряд посвячення в хани. Після цієї церемонії він розписувався в спеціальному акті, який зберігався в мечеті. Потім новообраний хан виходив на відкриті галереї й оприлюднював указ про своє призначення перед підданими. Після цього він вирушав у Бахчисарай, столицю Кримського ханства.

Матеріальна культура кримських татар багатогранна й має глибоке коріння. Їхнє житло, залежно від природно-кліматичних умов у кожно­му регіоні, мало свої особливості. Будинки традиційно були витяг­нутої прямокутної форми, фаса­дом орієнтовані на південь. Мали поділ на чоловічу й жіночу частини. Татарські будинки Бах­чисарая – кам’яні з низькими вікнами, огороджені високими пар­канами. Усередині стіни шту­катурили глиною та білили, де­рев’яні стелі прикрашали візерунком із тонких рейок, карнизи стін – квітковим розписом. При будівництві використовували грубо обтесаний камінь. Другий поверх зводили з легкого матеріалу, тому він ніби «нависав» над кам’яною основою.

Старовинний кримськотатарський будинок

Житло

Традиційно кінець галереї відгороджувався й служив підсобним приміщенням у «жіночій» половині будинку. У сільському будинку тут була хлібна піч — фирин, стояв ткацький верстат, були полички. Тут же купали дітей.

Другий поверх будинку

Другий поверх, як правило, за площею був більший. Якщо перший поверх повторював вигин вулиці, то другий могли вирівнювати за рахунок виносу – тереме, і площа будинку збільшувалася на другому поверсі, у житловій зоні. Уздовж усього будинку йшла довга галерея — софа. Усі вікна й двері виходили на галерею. Це був фасад будинку, він «дивився» у двір. Пізніше вже стали робити вікна й на вулицю.

«Жіноча» половина будинку

Орта еві (середня кімната).

Перша кімната на другому поверсі — мусафірхане (вітальня).

Інтер'єр міських будинків

Серед особливостей кримськотатарського інтер’єру – мобільність й універсальність, економія господарського простору на користь житлового. Під­логу покривали повстю та килимами. Обабіч вогнища розміщували вбудовані в стіну шафи (долаф і судолаф) для збе­рігання посуду, які під стелею з’єднувалися й утворювали так звану мусандру – полиці, де зберігали фрукти та овочі. Особливість міських будинків – шафа для одягу камере (ніша з полицями, куди складали не лише одяг, а й постіль). Мідний і гончарний посуд розміщували на відкритих полицях (раф). Уздовж стін стоя­ли низькі дивани (сет) із матрасами (міндер), на них – стінні подушки, прикрашені вузькою довгою накидкою. Одяг зберігали в дерев’яних скринях, інкрустованих перламутром. Стіни кім­нат прикрашали тканинними й виши­тими рушниками, які виконували декоративні й обрядові функції.

Традиційний одяг кримських татарок

Національний одяг

Національний костюм кримських татар має свою історію. Вона бере свій початок з 18 століття, але останні зміни були внесені трохи пізніше. Цей предмет гардероба постійно змінювався, однак загальні риси залишалися недоторканими. Традиційний одяг кримських татарок відповідав ісламським традиціям. Жінки розділяли волосся на проділи, заплітали тонкі косички, які прикрашали амулетом (сачдуа). На голову одягали оксамитову шапочку (фес), зазвичай червоного, бордового кольорів, із плоским дном, яку прикрашав топелик, розшитий сріблом або перлами. Поверх шапочки накидали довге широке тканинне або вишите покривало (шербенти або марама). Крім цього, були популярні різні шалі. Невід’ємні атрибути одягу – нижня лляна або бавовняна сорочка (кетен-кольмек), довга приталена сукня (антер), широкі кольорові шаровари, прикрашені біля щиколотки шнурком і галуном. Виріз сукні на грудях закривали прикрасами із багатьох дрібних монет.

Одяг

Традиційне взуття

Тепла жіноча куртка «тон»

Традиційний жіночий одяг

Талію підв’язували хусткою або поясом зі срібною пряжкою. Сукню та манжети прикрашали позолоченою вишивкою. Верхній жіночий одяг – оксамитовий кафтан на ваті та коротка хутряна шуба. Виходячи з дому, одягали накидку (фередже) білого, рожевого або зеленого кольорів. На ногах носили сап’янові туфлі або чобітки (мест), домашні туфлі без задника (папуч), черевики (терлик), у приміщеннях – плетені з вовни капці (кальчин) або вовняні панчохи з кольоровим візерунком. У негоду для збереження взуття використовували дерев’яні ходулі, прикрашені різьбленням або перламутром.

Традиційний чоловічий одяг

Чоловічі головні убори

Чоловіки також носили спідню сорочку, широкі суконні шаровари, вовняний пояс. Поверх сорочки одягали короткий оксамитовий жилет із галуном, куртку з довгими або короткими рукавами й кафтан. Узимку носили кожухи. Серед головних уборів – низька бараняча шапка, тюбетейка. Взуття шили зі шкіри вола: туфлі, чоботи з підборами. Духовні особи одягали халати й чалму. Дитячий одяг виготовляли індивідуально кожній дитині, широко використовували обереги, зокрема в шапочки (назар-фес) підшивали листок із молитвою.

Прикраси кримських татар

Важливе місце в національному костюмі кримських татар належить прикрасам. Серед них виділяють прикраси шийно-нагрудні, для волосся, голови, рук, пояса: намиста, перлові підвіски, браслети, персні, сережки, пряжки для пояса, срібні амулетниці, футляри для Корану тощо.

Цікаво, що творчість кримськотатарських поетів пов’язана з Україною. Наприклад, у своїй поемі «Тогай-бей» поет XVII ст. Джан-Мухаммед розповідає про спільну боротьбу козаків на чолі з Богданом Хмельницьким та кримськотатарських воїнів під проводом мурзи Тогайбея проти поляків, а події 1648 року (зокрема, розгром польської армії у битві під Жовтими Водами) описані в поемі Едипа Ефенді «Сефернаме» («Сказання про похід»).

Розквіт кримськотатарської літератури припадає на ханський період. У той час жили й творили талановиті поети Менглі Гірай І (1445 – 1515) і Борагази Гірай ІІ (1552 – 1607), відомий також під іменем Газаї, автор поем «Троянда й соловей» і «Млинове колесо», перекладених на початку ХХ ст. Іваном Франком. Пізніше популярною була творчість сазистів – мандрівних поетів, які виконували свої вірші в супроводі музичного інструмента – саза. Найвидатніші сазисти – Мустафа Джевхері (? - 1715) та Ашик Умер (1621 - 1707), на честь якого в його рідному місті Євпаторії щороку відбуваються Ашикські читання.

Література

Необхідно згадати й таких постатей, як просвітник кримськотатарського народу Ісмаїл Гаспринський (1851 – 1914), що заснував першу масову газету кримськотатарською мовою «Терджиман» («Перекладач»), і громадський та політичний діяч Номан Челебіджихан (1885 – 1918), чий вірш «Я присягнув!» став національним гімном кримських татар. Сучасна кримськотатарська література представлена різноманітними жанрами. Серед нових повістей та оповідань, що привертають увагу читачів, твори І. Паши «Джанлынишан», Н. Умерова «Кочув» («Переїзд»), а також поема Ш. Селіма «Крымнамэ», І. Абдурамана «Юкъусыз геджелер» («Безсонні ночі»). Одночасно письменницька інтелігенція проводить роботу з пошуку й видання літературної та наукової спадщини І. Гаспринського, поетів першої половини ХХ століття А. Гирайбая, Н. Челебіджихана, А. Лятиф-заде, Ш. Бекторе, учених Б. Чабан-заде, А. Акъчокъракълы. Книги із серії «Кримськотатарська проза українською», яку представляють видавництва «Майстер книг» та «К.І.С», має на меті представити українському читачеві широку палітру кримськотатарської літератури: від класики — до сучасних письменників.

Музика

Основу традиційної музичної спадщини кримських татар становлять давні фольклорні традиції сімейно-обрядових, календарно-обрядових, трудових та ігрових пісень; традиції музично-поетичних переказів та легенд; ісламські музично-культурні традиції – езан, дуа, книжкове читання; музично-інструментальне виконання; сольний спів, започаткований на монодії, яка передавала специфіку кримськотатарської музики. Кримськотатарські народні пісні відрізняються від пісень інших культур та народів своєю ліричністю, теплотою та м’якістю.

Співачка Зарема Ханум

Музичний ансамбль «Мусафір»

Кримськотатарська музична естрада плід­но розвивається від початку 1990-х рр. Реалізуються й поширюються завдяки радіо й телебаченню нові мистецькі проєкти за участю композиторів-виконавців Ф. Алієва, С. Кокури та ін. У 1993 році створюється перший кримськотатарський Театр естради Зареми Ханум. С. Мамбетов 1996 року започаткував телепроєкт «Шелляле», що від­кри­ває нові кримськотатарські естрад­ні зірки, серед яких У. та З. Кенжикаєві, М. Фітаров, С. Джа­ма­ладінова (Джамала), Е. Абла­єва. Нового імпульсу для розвитку естради надає діяльність продю­серського центру «Крим Медіа Арт Про­дакшн», який організовує в Криму Міжнародний фестиваль «Східний базар» (Ґран-прі у 2013 році отримала Ф. Ібра­гімова), проводить відбіркові тури Міжнародного пісенного конкурсу «Tǖrk­visyon».

Сусана Алімівна Джамаладінова (кримськотатарською Susana Alim qızı Camaladinova; більш відома як Джамала або Jamala; нар. 27 серпня 1983, Ош, Киргизька РСР, СРСР) — українська співачка кримськотатарського походження, народна артистка України, переможниця 8-го міжнародного конкурсу «Нова хвиля» та 61-го пісенного конкурсу «Євробачення». Виконує пісні в стилях джаз, соул, фанк, фолк, поп та електро, а також бере участь в оперних постановках і шоу.

Джамала

«Хайтарма» — перший кримськотатарський повноформатний художній фільм і перша художня картина про депортацію кримських татар. Режисер фільму й виконавець головної ролі Ахтем Сеітаблаєв. Фільм створений на основі реальних подій і розповідає про сталінську депортацію кримських татар у травні 1944 року. Ця трагічна сторінка в історії кримськотатарського народу показана через погляд прославленого льотчика, національного героя кримських татар Амет-Хана Султана: після вигнання нацистських окупантів із Криму військове командування дозволило Амет-Хану разом із його бойовими товаришами відвідати батьків в Алупці. За збігом обставин на час перебування льотчиків в Алупці припала операція НКВС із примусової депортації кримських татар. Радянський ас, якого боялися німецькі пілоти, не зміг захистити свій народ від злочину сталінського режиму.

Кінематограф

Основою сюжету фільму «Чужа молитва» стала реальна історія молодої кримськотатарської дівчини Саіде, яка під час окупації нацистами Бахчисарая та депортації кримськотатарського народу, врятувала життя 88 єврейським дітям. Дівчина працює вихователькою в притулку для татарських дітей-сиріт, коли зустрічає хлопчика Іцхака, який разом з іншими єврейськими дітьми переховується від німецьких окупантів. Незважаючи на загрозу для власного життя, Саіде бере під свій захист вихованців та видає маленьких євреїв за татар – дає їм нові імена, навчає мови, звичаїв і молитов. Зйомки фільму розпочалися 11 червня 2016 року. Через анексію Криму Росією більша частина зйомок відбувалася в Грузії, неподалік від Тбілісі, у схожих на кримські місцях. Решту епізодів кінострічки відзнято в Україні та Ізраїлі.

Документальний фільм «Мустафа» – перший повнометражний фільм режисера Ахмеда Сарихаліла. В основі кінострічки «Мустафа» лежить життєвий шлях лідера кримськотатарського народу Мустафи Джемілєва, який розкривається глядачу крізь його розповіді та членів сім’ї, однодумців у боротьбі за повернення Криму (в часи СРСР і тепер). Глядачі стрічки переживуть разом із Мустафою-ага одні з найбільш вагомих у його житті спогадів: насильницьку депортацію в 1944 році, перше ув’язнення, найдовше у світі голодування, тривалістю в 303 дні, тощо. Написана на стіні камери в’язня цитата Фрідріха Ніцше: «Усе, що нас не вбиває, робить сильнішими» – цілком відповідає сенсу картини та характеру головного героя.

Незважаючи на складну історичну долю кримських татар, їх незламну боротьбу за право жити на своїй історичній батьківщині – в Криму, яка триває й сьогодні, цей волелюбний народ створив свою унікальну культуру, традиції, звичаї та обряди.