Untitled genially

Епіграф:

ТВОРЧИЙ БАГАЖ

Я просто все сприймаю, як кажуть, діалектично, а раз сприймаю - значить, ще живу. Живу минулим, живу теперішнім і навіть поки що майбутнім. І в цьому сутність мого буття.

ПРО ТВОРЧІСТЬ І. Я. НЕЧИТАЙЛА

«Терпке слово з Диканьки»

Іван Якович Нечитайло

+ІСТОРІЯ

іНТЕРАКТИВНИЙ ПЛАКАТ

(до дня народження І. Я. Нечитайла, українського поета, прозаїка)

Диканька

Електронні ресурси

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetuer adipiscing elit, sed diam nonummy nibh euismod tincidunt ut laoreet dolore magna aliquam erat volutpat.

Нечитайло І. Сміх – не гріх : сатира, гумор / І. Нечитайло. – Полтава : ПФ «Форміка», 2007. – 80 с. Якщо у вас неважнецький настрій, напала хандра – почитайте цю книжечку, може, хоч раз посміхнетесь, і це вже буде добре, бо сміх розвіює смуток, сміх – запорука здоров’я, сміх продовжує людині вік. Деякі гуморески написані за народними мотивами. А мудрість народна – невичерпна. У цій поезії він «завжди прямо-таки вгризався своїм колючим сміхом у потворні соціальні і політичні явища, висміював та засуджував усе негативне в українському суспільстві. Тому і сьогодні не втратило актуальності те, що написане … 20 років тому». [с. 5]. Саме так нам презентує цю збірку у передмові відповідальний секретар Полтавської спілки літераторів Іван Моцар.

Нечитайло І. Тряснула осінь золото з дерев : лірика, гумор. – Полтава : Полтавський літератор, 2015. – 128 с. Збірка віршів здебільш пронизана осінніми мотивами і відповідним настроєм. Але як пише автор, «…я і досі так собі, нівроку, хоча й не на міцнім, все ж на крилі». У збірці також можна прочитати жменьку «і смішних віршів для веселощі душі». Тож читайте!

Козельська Г. «Коваль не лиш своєї долі»: історія однієї поеми / Г. Козельська // Егро-Еко. – 2017. – 7 берез. – С. 3. http://www.agroecology.in.ua/attach/267.pdf

1. А життя дається тільки раз…[до 75-річчя І. Я. Нечитайла] [Електронний ресурс] // Соціалістична партія : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.]. – Режим доступу: http://www.spu.pl.ua/post.php?id=695 (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.
2. Іван Нечитайло [Електронний ресурс] // Національна спілка письменників України : [сайт]. – Текст. дані. – [Б. м.], 2020. – Режим доступу: http://www.poo-nspu.ltava.org/p/nechytailo.html (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.
3. Підтверджена правда про Семена Антонця [Електронний ресурс] // Агроекологія : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2013. – Режим доступу: http://www.agroecology.in.ua/whatsnew/302 (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.
4. Полтавська обласна бібліотека для юнацтва імені Олеся Гончара поповнилася новим виданням [Електронний ресурс] // Центральний : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2007–2020. – Режим доступу: https://central-ua.tv/news/16305/ (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.
5. Презентація книги Івана Нечитайла «Коваль не лиш своєї долі» [Електронний ресурс] // Шишацька об’єднана територіальна громада : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], [2016–2020]. – Режим доступу: http://shyshacka.gromada.org.ua/news/15-26-22-19-12-2017/ (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.
6. Привітали сучасного українського поета, прозаїка, гумориста Диканщини [Електронний ресурс] // Диканська районна державна адміністрація : [сайт]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], 2020. – Режим доступу: http://dykanka.adm-pl.gov.ua/news/privitali-suchasnogo-ukrayinskogo-poeta-prozayika-gumorista-dikanshchini (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.
7. Урочистості до 80-річчя Івана Яковича Нечитайла [Електронний ресурс] // Блог Диканского історико-краєзнавчого музею : [блог]. – Текст. і граф. дані. – [Б. м.], [2013–2020]. – Режим доступу: http://dikanka-museum.blogspot.com/2015/06/80.html (дата звернення: 11.04.2020). – Назва з екрану.

1. Алєксєєнко О. Оголошено лауреатів 10-ї ювілейної премії ім. Панаса Мирного / О. Алєксєєнко // Вечірня полтава. – 2008. – 21 трав. – С. 3.
2. Вовченко Г. В. «Мені б дожить до Ваших років...» : [І. Я. Нечитайлу] / Г. В. Вовченко // Вовченко Г. В. Фотопоезії. – Полтава, 2011. – С. 41.
3. Гриб Н. Ф. «У Нечитайла, що в Диканьці...» : [поезія] / Н. Ф. Гриб //... І полин цвіте : поезія. – Полтава, 2008. – С. 21.
4. Костенко М. Терпке слово з Диканьки : про повісті І. Нечитайла / М. Костенко // Літературна Україна. – 2008. – 7 серп. – С. 2.
5. Костенко М. Через віки перегук із Хайямом [рец.: Нечитайло І. Арабески - душі сплески : рубаї. – Полтава : Дивосвіт, 2008. – 80 с.] / М. Костенко // Над темним хлібом душі : пошук. Критика. Есе. – Полтава, 2009. – С. 265-268.
6. Моцар І. Одухотворення словом : [доробок літераторів краю у 2007 р.] / І. Моцар // Край. – 2008. – № 45 (січ.). – С. 9-11.
7. Моцар І. У сяйві художнього слова. Огляд деяких праць з доробку літераторів Полтавщини / І. Моцар // Край. – 2006. – № 22 (лют.). – С. 18-19.
8. Моцар І. Щедрий ужинок з літературної ниви. Нові книги полтавських авторів / І. Моцар // Край. – 2009. – № 58 (лют.). – С. 13-14.
9. Назаренко Р. І. Феномен Марії Башкирцевої (за поемою І. Нечитайла «Вічно молода Марія» : урок з елементами рольової гри / Р. І. Назаренко // Уроки літератури рідного краю. – Полтава, 2010. – С. 110–120.
10. Нечитайло Іван Якович : [18.06.1935 р. н., народ. в с. Огирівка Великобагачанського р-ну. Подані твори: «Візитер з юності», «Векла і коза»] // Калинове гроно : антологія прози і драматургії полтавських літераторів ХХ ст. – Полтава, 2006. – Т. 2, кн. 2. – С. 184-197.
11. Нечитайло Іван Якович : [народився в с. Огирівка Великобагачан. р-ну Полтавської області - поет, прозаїк, гуморист] // Літератори Полтавщини : довідник. – 2008. – С. 71.
12. Нечитайло І. Векла і коза : новела : [подана біогр. автора, уродженця с. Огирівка Великобагачан. р-ну] / І. Нечитайло // Біла альтанка: зб. творів письменників Полтавщини / за ред. О. Гаран, Н. Фурси, С. Осоки. – Полтава, 2007.– С. 69-75.
13. Переможців премій імені Леоніда Бразова та Івана Котляревського – визначено // Вечірня Полтава. – 2009. – 23 груд. – С. 13.
14. Трикаш Н. Нечитайлівські читання / Н. Трикаш // Зоря Полтавщини. – 2010. – 7 лип. – С. 3.
15. Черпакова Л. «Її вогонь... предивний освітив» : [про книгу І. Нечитайла «Небом осяяна» (вид-во «Дивосвіт»), присвячену С. Путрі] / Л. Черпакова // Полтавський вісник. – 2010. – 23 верес. – С. 23.
16. Черпакова Л. ... Вірячи в прекрасне майбуття : [про книгу поезій І. Нечитайла «Відлуння серця»] / Л. Черпакова // Край. – 2009. – № 65 (верес.). – С. 4.

Біографія Творчих людей на Полтавщині завжди було чимало. Саме наш край подарував світові паростки сучасної української літератури. І тільки той митець, якому на емоційній хвилі вдається відчути й передати словами почуття, мрії та ідеали інших, стає для читача цікавим, близьким, зрозумілим і... шанованим. Не без перебільшення можна сказати, що таким письменником є Іван Якович Нечитайло, поет, прозаїк, гуморист. Народився 18 червня 1935 року в с. Огирівка Великобагачанського району Полтавської області в сім'ї селянина-колгоспника. А природа ж там яка: річечка Глиниця, ліс, квітучі луки, травостої, родючі чорноземи – Божа благодать. Бабки-шептухи, всякі сільські ясновидці й ворожбити різну долю хлопцеві пророчили. Та ніщо з того не збулося: не став він ні лікарем, ні вчителем, ні агрономом, ні військовим. Йому дуже хотілося писати. Бувало, й хлібом не годуй, а дай ручку і чистий паперовий аркушик (у воєнні роки з цим було дуже скрутно). Під магічним впливом творчості геніальних письменників, яку вивчали в школі, брався писати день і ніч щось подібне. Часто-густо міг навіть на уроках, забуваючи про все на світі, поринати з головою у бентежний світ віршування. «Одного разу вчителька скористалася втратою пильності юного віршара (тобто мене) і відібрала зошит, у якому було багато чого інтимного й «ненормативного», думав: дійде до директора – хана, витурлять із школи. Але та педагог виявилася людиною мудрою і не дала ходу «крамолі», повернула зошит з добродушними зауваженнями і порадами», – згадує Іван Нечитайло. Рано (8-річним хлопчиком) втратив батька, який влився в радянську армію громити німецьких окупантів. Не довго довелося дивитися жорстокості в очі, загинув на війні при форсуванні Дніпра у 1943 році. Позбувшись власної оселі, яку спалили під час відступу фашисти, разом з матір’ю, меншими братом і сестрою поневіряється по чужих житлах, а також звідує усі «принади» проживання у землянці. Через відсутність взуття і теплого одягу пропустив один рік навчання в школі, сім класів якої закінчив на рік пізніше від своїх ровесників. Навчався в Огирівській семирічній та Білоцерківській середній школах. Закінчив Київський державний університет імені Т. Г. Шевченка та Вищу партійну школу у Києві. Служив у армії. Іван Якович багато літ працював у пресі – у Великій Багачці, Миргороді, Решетилівці, в Шишаках – на посту головного редактора районної газети. Працюючи в пресі, продовжував писати художні твори, які публікувалися у місцевих, республіканських газетах, журналах «Ранок», «Зміна», «Хлібороб України». З'являлися частенько й гумористичні твори, що публікував популярний журнал «Перець». Це помітив і схвалив Олександр Ковінька: «Нахил до гумору у Вас є. А це головне, збирайте по зернині і творіть. Упевняю – вийде. Діло буде. Понесете людям сміх. Не все зразу робиться. Школа і труд сміхотворні плоди принесуть... Пишіть, працюйте... Не вийшло досконало одне, друге, третє... вийде п'яте». Уперше побачив своє прізвище у 1952 році під надрукованим у районній газеті «Ленінський шлях» віршем «На сінозбиранні». А 1954 року, познайомившись з творами юного автора, Павло Тичина побажав йому: «Хай росте талант Ваш. Він у Вас хоч і молодий, але ж яскравий». І пророчі слова метра української поезії збулися. Творив і збирав по зернині. Назбиралося. Настав час серйозних видань. І хоч уже роками, з самого початку писав багато поезій, першими виходять книги прози, та ще й у республіканському видавництві «Прапор». На них звернули увагу у Спілці письменників. «Іван Нечитайло видав уже дві справді художніх книги повістей та оповідань «Важкі борозни» і «Крутосхили», які написані запашною полтавською мовою, – зазначив у 1990 році Микола Малахута, – а в ній кохаються працелюбні, чисті душею і чесні розумом козацькі характери сьогодення, у нього є талант до Слова, є відчайдушна вірність йому, є самовіддана вдача захищати його...». Лише в наступних книжках зазвучала поезія Івана Нечитайла. Це – «Жайворонкове небо», «Поміж крутих берегів», «Осінні подихи весни», «Михайлівське надвечір'я», «Треба жити» та віршована повість «Вічно молода Марія» (про Марію Башкирцеву). Як свідчить сам Іван Нечитайло, віршів він не пише – вони пишуться самі, коли того вимагає душа і палає серце. А під жай­воронковим диканським небом іншого й не може бути. Тому його поезії гріють серце читача, спонукають його до роздумів над життям: власним, суспільним, державним і міжнародним. Тому його поетичні твори не мають тематичної спрямованості. Вони відповідають плину життя. За емоційним забарвленням поезії Нечитайла теж різні: серйозні й роздумливі, задушевно ліричні й жорсткі політичні, гумористичні і сатиричні – про все, "що на серце лягло" і як від­гукнулося . І кожний читач обов'язково знайде серед них щось для своєї душі, тобто підвищить свою духовність хоч на один щабель. А хіба це не найголовніше покликання справжнього мистецтва? З 1964 року І. Я. Нечитайло поселився в мальовничому селі Михайлівка на Диканщині. З 1995 року Іван Якович на пенсії і мешкає в Диканці. Член Національної спілки письменників України та Національної спілки журналістів України. Автор двадцяти прозових та віршованих книг. Лауреат літературних премій імені Панаса Мирного та Леоніда Бразова. Неодноразовий дипломант загальнонаціонального конкурсу «Українська мова – мова єднання» та конкурсу «Краща книга Полтавщини». Має державні нагороди.

Нечитайло І. Коваль не лиш своєї долі : поема / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2016. – 96 с. Поема «Коваль не лиш своєї долі» вийшла друком у полтавському видавництві «Дивосвіт» наприкінці 2016-го року. Поема – це великий за обсягом, найчастіше – віршований, твір, що розкриває важливу тему, поетичною мовою описує епохальні події, життя відомих людей тощо. Скажемо відверто: написати такий твір – справа не з легких. Адже, на відміну від більшості невеликих віршів, головне в ньому – не емоції й особисті переживання автора, а правдиве, переконливе й водночас високохудожнє розкриття теми. Тож, щоб зачепити читача «за живе», автор добре володіє словом і знаннями. Напевне, тому в усі часи за написання поем бралося небагато літераторів, а поява кожного такого твору завжди ставала подією. Великою рідкістю є вихід поеми і у наші дні. Тим приємніше, що на написання такого твору Івана Нечитайла надихнула саме постать Семена Антонця.

Нечитайло І. Свіча безсмертя : поема / І. Нечитайло. – Полтава : Полтавський літератор, 2008. – 104 с. Поема полтавського автора «Свіча безсмертя» – це спроба у віршованій формі повідомити про останні роки життя М. В. Гоголя. Про це вже написано чимало. Але чимало ще й достовірно не відкритого, оскільки життя великого письменника і його смерть окутані ореолом загадковості. І кожний твір про нього – це нове осмислення життя генія . «А … життя Гоголя, – на думку одного із сучасників письменника і великого шанувальника його творчості І. Аксакова, – згоріло від постійної душевної муки, від безперервних духовних подвигів, від марних зусиль розшукати обіцяний ним світлий бік, від безмежної творчої діяльності…» [ с. 3]. Саме таким постає перед нами Гоголь з перших рядків повісті І. Нечитайла. Він – України уособлення і суть. [с. 6] Гадаємо, що книга певною мірою посприяє ближньому знайомству з останніми роками життя і творчості гідного сина України, – адже Микола Гоголь народився і виріс на полтавській землі і на весь світ прославив рідний край.

Нечитайло І. Небом осяяна : поема-легенда / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2010. – 76 с. Про феномен Саші Путрі написано в різних виданнях чимало. У пропонованій поемі-легенді автор спробував у віршованій формі проникнути в духовні витоки таланту юної художниці. Настільки це йому вдалося, судити тобі, дорогий читачу.

Нечитайло І. А життя дається раз... : вибрана проза: новели, оповідання, повісті / І. Нечитайло. – Полтава : [б. в.], 2007. – 380 с. «А життя дається раз…» – вибрана проза, яка у 2009 році була відзначена Полтавською обласною премією імені Леоніда Бразова. У цій книзі вміщено твори різних років і на різні теми. Що їх об'єднує, так це людина, переважно сільський житель. Автор показує своїх героїв у буденних справах, у звичайних життєвих колізіях, які поступово наповнюються непідробним драматизмом, висвітлюють непрості людські характери. У кожного з них – своє життя: в одних – цікаве, з користю для себе і суспільства, в інших – навпаки.

Нечитайло І. Під небом древньої Диканьки : вірші, поема / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2011. – 80 с. Це вже 18 книга диканчанина Івана Нечитайла. Вона про його любов до Диканьки та її жителів. Поема «Літописець диканського краю» присвячена пам`яті Василя Скорика – прекрасного краєзнавця, людини, щиро залюбленої у свою малу батьківщину.

Нечитайло І. Арабески – душі сплески : сучасні українські рубаї / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2008. – 80 с. Не може не зачепити струн душі поетична збірка «Арабески – душі сплески», пряме наслідування Омара Хайяма, класика середньовічної східної поезії, вченого енциклопедиста, філософа. Подані вони, як говорить сам автор у передмові, в такій послідовності, в якій вони «народжувались». У переломні епохи, коли вирішується доля народу, хтось із митців бере на себе головну роль: осмислити те, що відбувається, пояснити суть подій і дати правильний орієнтир надалі.

Нечитайло І. Вічно молода Марія : віршована повість / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2006. – 152 с. Це друге, виправлене і доповнене видання віршованої повісті про незвичайну полтавку, художницю Марію Костянтинівну Башкирцеву. Народилася вона в селі Гавронцях Диканського району. І хоч прожила неповних 24 роки, увійшла в число людей, які відомі в усьому світі. У Парижі, де ця дівчина прожила більшість свого короткого віку і де покоїться її прах, в Люксембурзькому палаці височить статуя «Безсмертя», на табличці якої викарбовано і її ім’я. Автор, не відступаючи від наявних нині фактів, прагнув у художній формі відтворити долю і внутрішній світ цієї дивовижної людини. Хотілось би вірити, що цей твір стане в пригоді не тільки школі чи бібліотеці, а й усім, хто не байдужий до духовного надбання рідного краю.

Нечитайло І. Мереживо душі : вірші різних років / І. Нечитайло. – Полтава : Полтавський літератор, 2011. – 360 с. Книга «Мереживо душі» – це вибрані віршовані твори з попередніх збірок. Автор не впорядкував добірки віршів за відповідною тематикою чи тенденційною «важливістю», а подає їх саме в такій послідовності, в якій вони публікувалися окремими книжками раніше: «Жайворонкове поле», «Поміж крутих берегів», «Осінні подихи весни», «Михайлівське надвечір’я», «Сміх – не гріх», «Арабески – душі сплески», «Відлуння серця». Гадаємо, читач сам визначиться в тому, що дійсно заслуговує на увагу, а що буде моментом побіжного прочитання. Головне, як зазначає в одному зі своїх віршів І. Нечитайло, що всі ці твори писалися від душі, що кожен з них – частка його невпокійливої вдачі, одночасно – підсумок неоднозначних авторських спостережень і роздумів.

Нечитайло І. Я. Далекі спалахи : новели, повісті / І. Я. Нечитайло. – Полтава : [б. в.], 2001. – 135 с. Гортаючи сторінки збірки «Далекі спалахи» І. Нечитайла, розумієш, що автор знову досягає світового рівня проблем, які постають у творі. Якою є зараз людина? Що її чекає в майбутньому? Чому не можна відмовлятися від минулого? І Біблійне: не судіть, щоб і вас не судили. Ось такий обшир постає перед нами. І змушує замислитись про вічне.

Нечитайло І. Жайворонкове небо : новели. Поезія. Байки / І. Нечитайло. – Полтава : Криниця, 1996. – 79 с. Збірка «Жайворонкове поле» також містить ряд віршів, написаних в різні періоди, але об’єднаних однією темою – любові до Батьківщини, до людей. Патріотизм – у крові поета. Він закликає нас об’єднати наші помисли, наші душі і серця, щоб дружно жити в рідній Україні. Автор турбується про душу Батьківщини, про «генетичний код» країни – її мову солов’їну, адже мовне питання у нас завжди було непростим. І вже не просто говорить, а «кричить захлинаючись» [с. 37] про те, що людина знищує сама себе, коли не дбає про навколишню Природу. Автор дорікає нам, що ми зневажили екологію, і, водночас, дошукуємось «душогубних» технологій. Поет закликає нас берегти себе у цьому непростому світі, берегти чистоту душі своєї. Адже «лише душа – це дар святий…» [с. 42]. Ця збірочка містить також вірші-сповіді. Іван Нечитайло прямо говорить, що на своєму життєвому шляху він не чинив супроти Бога, хоча йому і не присягався в цьому. І це є найвищою оцінкою йому як людині. Адже багато із тих, хто говорить про вірність Богу з ранку до вечора, порушують усі його заповіді. Ця його самооцінка – це найвищий прояв людської зрілості, адже найлегше судити інших і дуже важко – себе: Ніколи я не вірив в Бога І не міняв ці почуття, Не скривдив я в житті нікого І в цьому суть мого життя. [с. 53]. Та все ж, хоча і відходить молодість, автор не старіє душею. І це почуття дає йому наснагу жити і творити: І буду я всім осеням на зло Писать про те, що по весні було. Не дам старіть ні серцю, ні душі, Бо ще не всі я написав вірші. [с. 56].

Нечитайло І. Мар'янська осінь Тараса : поема / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2013. – 88 с. «Мар'янська осінь Тараса» - реальний епізод з життя Кобзаря. Восени 1845 він побував в селі Мар'янському, що нині у Великобагачанському районі. Сюди запросив його місцевий поміщик для малювання портретів своєї сім'ї. Про цей період життя Тараса Григоровича Івану Нечитайлу розповіла онука дівчини, яка працювала ключницею в маєтку, де і гостював Шевченко. Тому автор і спробував у віршованій формі відтворити Мар'янську осінь Тараса.

Нечитайло І. Негаснучі зорі : віршована повість, поеми / І. Нечитайло. – Полтава : Дивосвіт, 2011. – 316 с. Ця книга про людей, які спалахнули справжніми зірками на небозводі Полтавського краю, і той відсвіт заяскравів далеко за його межами. Гадаємо, що віршована розповідь про них у певній мірі посприяє ближньому знайомству читача з життям і творчістю художниць Марії Башкирцевої та Саші Путрі, всесвітньо відомого письменника Миколи Гоголя та подвигом юної партизанки Марії Маленко. Автор, не відступаючи від наявних фактів, прагнув у художній формі відтворити долю і внутрішній світ наших дивовижних земляків. Наскільки це йому вдалося, судити тобі, дорогий читачу.

Нечитайло І. Поміж крутих берегів : поезії / І. Нечитайло. – Полтава : АСМІ, 2000. – 75 с. Вірші, вміщені в цій збірці, не мають якоїсь окремої тематичної спрямованості, це поезія, що випливала з душі, хвилювала серце. Тут можна віднайти вірші на серйозні теми, задушевну лірику, сатиру й гумор. Може, не все і всіма по-належному сприймається, але більшість читачів зможе почерпнути щось для задоволення своєї духовної потреби.