Дмитро Павличко

М. Жулинський

Залишаючись символом і вогнищем української національної ідеї, здатної зігріти своїм теплом усю націю, Дмитро Павличко і далі творчо випалює себе напломінкому багатті контрастів, конфліктів, думок і чинів, настроїв і почуттів, зриваючи раз по раз голос відчайдушним криком болю за майбутнє українського світу!

До 90-річчя від дня народження Д. Павличка (1929)

" Живу, як той гірський потік"

Класик новітньої української літератури, талановитий майстер поетичного перекладу, публіцист, політик, дипломат і громадський діяч, лауреат Шевченківської премії (1977), Герой України (2004) Дмитро Васильович Павличко - один із тих, хто виборював незалежність України. Він - спвізасновник Народного Руху України, перший голова Товариства української мови ім. Тараса Шевченка (1989), голова Української всесвітньої координаційної ради (з 2006 р.), один із авторів Акиа проголошення незалежності України 24 серпня 1991р.

Біографія

Та я вертався на свої пороги. Переплелись, як мамине шиття, Щасливi i сумнi мої, щасливi i сумнi мої дороги. Менi вiйнула в очi сивина, Та я нiчого не везу додому, Лиш згорточок старого полотна I вишите моє життя, і вишите моє життя на ньому.

Дякуємо за увагу!

Два кольори Як я малим збирався навеснi Пiти у свiт незнаними шляхами,- Сорочку мати вишила менi червоними i чорними, Червоними i чорними нитками. Два кольори мої, два кольори, Оба на полотнi, в душi моїй оба, Два кольори мої, два кольори: Червоне - то любов, а чорне - то журба. Мене водило в безвiстi життя,