Interactive image

Book - марафон

МЦБС м. Суми Бібліотека-філія №1 презентує:

"Літо пригод"

Літо: саме час кинути "мишку" й прочитати цікаву книжку!!!!

«Книжок на цілім світі є багатоІ кожна щось розкаже нам…»

Мотиватор: Чи потрібно читати книги влітку?

І знов у мандри запросять вас книги В далекі часи, в дивовижні країни. Відкриються вам таємниці великі, Знайдете ви справді безцінні перлини. Нехай не минає вас байка чи казка, Хай міфи і вірші у душу вам линуть. Та тільки уважно читайте, будь ласка, Тоді лиш почуєте слово нетлінне. І мудрі поради, і жарти дотепні, Й думки, що летять крізь кордони та мури Усе, чим приваблює світ цей безмежний, Усе, що дарує світ літератури.

Літнє читання для усіх. Літо – час шкільних канікул, коли діти відкривають світ і себе в цьому світі. Якщо протягом навчального року у школярів переважає “ділове читання”, то влітку весь свій вільний час діти можуть присвятити читанню і улюбленим захопленням. Усі школярі в кінці травня отримують від вчительок список читання на літо. Та майже усі відразу про нього забувають. Аж поки не прийдеться писати читацький щоденник у вересні. Ми пропонуємо такі книжки для літнього читання, про які не хочеться забувати. Що почитати влітку дитині, коли їй від 7 до 12 років?

Астрід Ліндгрен З творчістю Астрід Ліндгрен знайомі сьогодні діти на всіх континентах. Чарівні казки і веселі розповіді посіяли частинку добра і любові в серцях вже кількох поколінь. За вагомий внесок у дитяче виховання і заслуги перед світовою літературою письменниця удостоєна нагороди Ханса Крістіана Андерсена, яку ще називають Нобелівською премією в галузі дитячої художньої літератури. Будинок, в якому проживала велика письменниця, став музеєм і національної пам'яткою Швеції. Астрід Ліндгрен - всесвітньо відома шведська письменниця, з-під пера якого вийшли такі світові шедеври, як «Пеппі Довгапанчоха», «Малюк і Карлсон», «Брати Левине серце», «Міо, мій Міо». Розповіді Астрід Ліндгрен розраховані на дітей молодших та середніх вікових груп. Як зізналася сама письменниця, метою її творчої діяльності було допомогти дітям, які зазнали на собі неподобство поганого виховання. Казки цього автора вселяють в юні серця безмежне тепло і любов, які зазвичай адресуються турботливою мамою своєї дитині. Прочитати книги Астрід Ліндгрен варто усім дітям. Перші серйозні спроби пера майбутньої знаменитої письменниці припали на роки Другої світової війни. У 1941 році захворіла на запалення легенів її дочка Карін. Щоб внести різноманітність в дозвілля хворої доньки, вона почала вигадувати веселі казкові історії про дивовижну дівчину Пеппі Довгапанчоха. 15 книг Астрід Ліндгрен сьогодні визнані золотою класикою світової дитячої та юнацької літератури. У твори Астрід Ліндгрен увійшли казки, оповідання, пісні, п'єси і збірники з ілюстраціями.

«Вмикай улюблену книжку: дивись та слухай!» (Буктрейлери, художні та мультиплікаційні фільми, аудіокниги)

Астрід Ліндґрен «Малий і Карлсон, що живе на даху» Ліндгрен, А. Малий і Карлсон, що живе на даху [Текст] : повість / А. Ліндгрен ; пер. О. Сенюк. - К. : Школа, 2003. - 360 с. : іл. - (Золота б-ка) Цю повість видатної шведської письменниці Астрід Ліндґрен уже давно розібрано на цитати і, мабуть, не знайти читача, який не любив би Карлсона, що живе на даху, та не заздрив Малому, котрий має такого друга. І вже напевне можна позаздрити тому, хто вперше прочитає захопливу й веселу книжку про дружбу «до міри затовстого» чоловічка з пропелером і звичайного восьмирічного хлопчика. Карлсон - літературний персонаж, вигаданий шведською письменницею Астрід Ліндгрен, головний герой трилогії: «Малий і Карлсон, що живе на даху» «Карлсон прилітає знов» «Нові пригоди Карлсона, що живе на даху» Карлсон живе у маленькій хатинці (мансарді) на даху багатоквартирного будинку в Стокгольмі, в тому ж районі, де жила сама Астрід Ліндгрен. Його найкращий друг — семирічний хлопчик Сванте, наймолодша дитина в сім'ї Свантесон, на прізвисько Малий. Карлсон вміє літати. На спині у нього пропелер, який вмикається чи вимикається з допомогою ґудзика на животі. Історія про Карлсона починається тим, що він починає прилітати до Малого, коли батьків немає вдома, багато бешкетує, багато ображається, але не перестає від цього бути «найкращим у світі».

Всеволод Нестайко Щоранку на вулиці Шовковичній, у самому центрі Києва, можна було зустріти високого сивого чоловіка з песиком на повідку. Час від часу він жартівливо посварювався на свого Дюка й усміхнено-замріяно крокував далі... На нього не полювала зграя фотографів і телекамер, проте його книжками зачитуються мільйони дітей «від 2 до 102...», і якби зібрати воєдино всю їхню до нього любов — вона осяяла б всю Україну... Мова, звичайно ж, про найславнішого українського казкаря Всеволода Нестайка — автора знаменитих «Тореадорів з Васюківки» — чи не найкращого українського дитячого роману минулого століття. Всеволод Нестайко - класик сучасної української дитячої літератури. Всеволод Нестайко - автор, чиї твори для дітей увійшли до золотого фонду дитячої літератури. Вони видавалися 136 разів багатьма мовами світу, в незалежній Україні - 53 видання. Загальний наклад - понад 2 млн. примірників. Його трилогія «Тореадори із Васюківки» внесена до Почесного списку ім. Андерсена як один з найвидатніших творів світової літератури для дітей. Всеволод Зіновійович Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині. У лихі 30-ті, втративши батька — подоляка-тернополянина, який у 20-ті роки був у "січових стрільцях", майбутній письменник переїжджає з мамою до Києва. Скінчивши десятирічку, 1947 року В.Нестайко вступив на слов’янське відділення філологічного факультету Київського університету. Нелегкими були повоєнні роки Всеволода Нестайка: голодними, але то були роки юності і роки студенства, які запам’ятовуються на все життя. В. Нестайко працював у редакціях журналів «Дніпро», «Барвінок», у видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві «Веселка». Перші оповідання для дітей Всеволод Нестайко почав друкувати в журналах «Барвінок» та «Піонерія». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році. Майже п’ятидесятилітній шлях у дитячій літерарурі він засвідчив виданням близько тридцяти книжок оповідань, казок, повістей і п’єc. Найвідоміші з них «В Країні сонячних Зайчиків» (1959), «Супутник ЛІРА-3» (1960), «Космо-Натка» (1963), «Робінзон Кукурузо» (1964), «Тореадори з Васюківки» (1973), «Одиниця з обманом» (1976), «Незвичайні пригоди в лісовій школі» (1981), «Загадка старого клоуна» (1982), «П’ятірка з хвостиком» (1985), «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988), «Слідство триває», «Таємничий голос за спиною» (1990), «Неймовірні детективи» (1995) та інші непересічні твори. Книги В. Нестайка перекладено двадцятьма мовами світу, в тому числі англійською, німецькою, французькою, іспанською, російською, арабською, бенгалі, угорською, румунською, болгарською, словацькою та іншими. Всеволод Нестайко — лауреат літературної премії імені Лесі Українки (за повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі»), премії імені Миколи Трублаїні (за повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків»), премії імені Олександра Копиленка ( за казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя»). На першому Всесоюзному конкурсі на кращу книгу для дітей за повість в оповіданнях «П’ятірка з хвостиком» він був удостоєний другої премії. 1979 року рішенням Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогія «Тореадори з Васюківки» внесена до Особливого Почесного списку Г. Х. Андесена як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Всеволод Нестайко «Дивовижні пригоди в лісовій школі» Нестайко, В. З. Дивовижні пригоди в лісовій школі. Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії [Текст] / В. З. Нестайко ; мал. В. Харченка. - Х. : Школа, 2017. - 208 с. : іл. - (Дитячий бестселер) «Жив на світі їжачок Колько Колючка. І жив на світі зайчик Кося Вухань. Гарні були хлопці, але боягузи страшенні. Всього на світі боялися. Боялися темряви і боялися сонця. Боялися блискавки і боялися грому. Боялися вітру і боялися дощу. Навіть тіні власної боялися. А найдужче боялися хуліганів. І вмовляли їх батьки, і соромили, і сварили — нічого не допомагало. Так і жили їжачок Колько Колючка та зайчик Кося Вухань боягузами. За мамині спідниці ховалися та звідти на білий світ з острахом позирали. Всі лісові діти бавляться, пісень веселих співають, а вони сидять за маминими спідницями і тремтять. Навіть один з одним не гралися, хоч і жили по сусідству. Та от якось ясного сонячного ранку зустрілися біля перелазу мама-зайчиха з мамою-їжачихою. — Здрастуйте, тітонько Вухань, — сказала мама-їжачиха. — Ви чули новину? На Великій Галявині відкривається спеціалізована лісова музична школа з ведмежою мовою викладання. Борсучиха вже записала туди свого Борю. — Ах, що ви кажете, кумасю Колючко! — сплеснула мама-зайчиха лапами, — Спеціалізована музична школа? Та ще з ведмежою мовою викладання? Побіжу чоловікові скажу. Тато-заєць сидів на ґанку і читав "Лісову газету". — Гм, — сказав він, почувши новину. — Спеціалізована музична школа? З ведмежою мовою викладання? Це інтересно. Треба й нашого страхополоха записати. Може, хоч школа допоможе його у звірі вивести. А то ж тіні власної боїться. Зайченя Кося, що тремтіло тут же біля ґанку і все чуло, здригнулося й заскиглило: — Ой!.. Я не хочу-у!.. Я боюсь… — Тебе ніхто не питає! — суворо сказав тато-заєць. — Запишемо, й ходитимеш. — Ну що ти, синку, — лагідно сказала мама-зайчиха. — Всі ж дітки ходитимуть. Не бійся. Мама-зайчиха тут же причепурила Косю, вдягла йому новенькі штанці, білу сорочечку й повела на Велику Галявину. Вийшли за ворота, гульк — а з сусіднього двору мама-їжачиха вже Колька Колючку веде.Записував у школу сам директор Бурмило Михайлович Ведмідь…» Незвичайні пригоди відбуваються з учнями лісової школи їжачком Кольком Колючкою і зайчиком Косею Вуханем та з їхніми товаришами Михайликом Ведмеденком, Рудиком Лисовенком, Сонею Лось, Хрюшею Кабанюк, Раїскою Мняу, Вовчиком Вовченком, Зіною Бебешко, Вірочкою Вивірчук та іншими.

«Вмикай улюблену книжку: дивись та слухай!» (Буктрейлери, художні та мультиплікаційні фільми, аудіокниги)

Галина Вдовиченко Галина Костянтинівна Вдовиченко — українська письменниця та журналістка. Галина Вдовиченко з'явилася на світ 21червня 1959 року на Кольському півострові. У дитинстві родині доводилося часто переїздити з місця на місце. Навчалася в школах Івано-Франківська, Надвірної, Рави-Руської, Москви, часто бувала у бабусі з дідом у селі Отинія Коломийського району Івано-Франківської області, на батьківщині батька. Закінчила філологічний факультет Львівського національного університету ім. Івана Франка. Захоплюється дизайном одягу та інтер’єрів, колекціонуванням рукавичок, ходить на лижах. Виховує доньку та сина. Наразі є заступником головного редактора газети «Високий Замок» (Львів). Дебютувала у 2008 році - з романом «Пів’яблука» (видавництво "Нора-Друк"). Казкова повість “Ліга непарних шкарпеток” отримала першу премію в номінації “прозові твори для дітей у “Коронації слова-2012”. У 2015 році у "Видавництві Старого Лева" для дітей було надруковано казкову повість «36 і 6 котів», а у 2016-му - книжку для маленьких «Засинай. Прокидайся»

Галина Вдовиченко «Ліга непарних шкарпеток» Вдовиченко, Г. Ліга непарних шкарпеток [Текст] / Г. Вдовиченко ; худ. Д. Скляр. - Х. : Кн. клуб сімейного дозвілля, 2013. - 128 с. : іл.2. Непарні – це не такі як усі. Гірші? Ображені життям? А, може виняткові, кращі? І так, і ні. Це кумедна історія для дітей. У нижній шухляді шафи жили непарні шкарпетки. Їм дуже хотілося бути потрібними, але... одного разу господиня пообіцяла викинути «весь цей мотлох». Тоді вони організували «Лігу непарних шкарпеток», і коли хтось із них потрапляв у біду, друзі рятували його — витягали зі сміття. Навіть коли до сірої шкарпетки знайшлася пара, вона не захотіла покидати старих друзів... Діти дізнаються про нелегке життя непарних шкарпеток, про пошуки друзів, про житейську солідарність і самопоміч, про протистояння, як нині модно казати, зовнішнім викликам у особі кота Бублика, вкупі з цікавими, веселими і не дуже пригодами героїв. А статут Ліги – то й взагалі моральний кодекс української дитини: - Наш статут мав би кілька пунктів, - почав Синій. – Правило перше я визначив би так: триматися купи і не залишати товариша у біді. - Правило друге, - підхопив Гонщик, - радіти радості товариша, як своїй власній. - Правило третє, - Спортсмен торкнувся м’яча на своєму боці, - діяти злагоджено, як одна команда. - Правило четверте, - дочекалася своєї черги Зебра, - сподіватись на краще. І ніколи не втрачати надії. - Я теж хочу додати, - озвалась Панчішка. – Не вважати себе вищим від інших. Безумовно, дружба перемагає, безумовно, шкарпетки доводять свою потрібність, знайшовши чи й, навіть, не знайшовши собі пари. З цією книжкою діти навчаться цінувати справжню дружбу.

«Вмикай улюблену книжку: дивись та слухай!» (Буктрейлери, художні та мультиплікаційні фільми, аудіокниги)

«Вмикай улюблену книжку: дивись та слухай!» (Буктрейлери, художні та мультиплікаційні фільми, аудіокниги) https://www.youtube.com/watch?v=jCXAzEtTxvU https://www.youtube.com/watch?v=k0fOIz2CUPk https://www.youtube.com/watch?v=GxziBPor9xs https://www.youtube.com/watch?v=k0fOIz2CUPk https://www.youtube.com/watch?v=GxziBPor9xs https://www.youtube.com/watch?v=jCXAzEtTxvU

Дмитро Чередниченко Дмитро Чередниченко – відомий письменник. Багатогранність його творчості діяльності вражає: поет і прозаїк, перекладач, літературо- й- мистецтвознавець, публіцист, автор букварів і читанок... Поетична душа Дмитра Чередниченка вміє відшукувати в чомусь звичному щось чарівне, казково-небуденне. Відчувається, що в автора вроджений дар помічати у світі природи саме те, що цікаве дитині, що в нього талант олюднювати своїх героїв зі світу природи. Створені люблячим серцем , вони, ті комахи, птахи, квіти та звірята, передають свою енергетику любові й малому читачеві...” Антоніна МОВЧУН, кандидат педагогічних наук, заслужений учитель України Дмитра Чередниченка мала б знати чи не кожна українська дитина. Як автора букваря «Материнка» та букваря-читанки «Соколик». А ще ж були: шкільні читанки «Ластівка», «Біла хата», «Писанка» й «Зелена неділя», тритомна хрестоматія для дошкільнят «Український садочок», тритомна хрестоматія світової літератури для початкової школи «Світ від А до Я» , кількатомна поетична антологія діаспори «Листок з вирію» із окремим томом для дітей «Журавлики» (у співавторстві з Галиною Кирпою). До того ж – зо два десятки книжок для дітей, із двадцять перекладних книжок для дітвори. А писати для дітей, кажуть, важче, ніж для дорослих. https://www.slideshare.net/estet13/ss-54634732 https://www.slideshare.net/estet13/ss-54634732

Дмитро Чередниченко «Чого Волошка запишалася» Чередниченко, Д. Чого Волошка запишалася [Текст] : [для дітей молод. шк. віку] / Д. Чередниченко ; худ. Н. Клочкова. - К. : Грані-Т, 2012. - 60 с. : іл. - (Сучасна дитяча проза). Погратися ялинковою прикрасою, спробувати вполювати голуба за вікном, знайти, врешті-решт, затишне місце для сну – життя звичайної хатньої кицьки сповнене турбот, які нам годі й уявити. І лише ретельне спостереження за пухнастою улюбленицею допоможе трохи підняти завісу, яка ховає від нас таємниці котячого світу. У книжці Дмитра Чередниченка «Чого Волошка запишалася» зібрано дев’ятнадцять невеличких оповідань, у яких із ніжністю описано будні киці Волошки. Це добрі історії без авантюр, небезпечних пригод чи стрімких поворотів сюжету, без моралізування, натомість із легким гумором та елементами чарівної казки. Спокійний, виважений тон оповіді, відсутність складних тем робить цю книгу непоганим виданням для сімейного читання. Окремою перевагою «Волошки» є чудові ілюстрації Наталі Клочкової: на них, неначе жива, постає пухнаста героїня оповіді. «Тепер я зрозуміла: того так довго за столом і сидять, що стільки зайвого роблять. Це не для мене. Кладіть мені додолу в мисочку, я живенько поїм та буду собі гратися». Киця Волошка є не лише головною дійовою особою, але й центром, довкола якого розгортаються події. Ця книга є насамперед поєднанням авторових спостережень за життям своєї улюблениці з фантазуванням щодо її внутрішнього світу: що думає киця, коли натрапляє на незнайомі предмети, чому вона сидить коло вхідних дверей, із яким невидимим приятелем гасає вечорами в кімнатах? Головна героїня не надто відрізняється від інших представників котячих: любить поїсти, поспати, погратися та не ускладнювати життя зайвими нормами етикету. Водночас ця допитлива киця намагається скрізь устромити свого носика, через що й опиняється у різних несподіваних для себе ситуаціях.

Кейт ДіКамілло Кейт ДіКамілло (1964) – одна з найвідоміших письменниць в американській літературі для дітей. У творчому доробку ДіКамілло налічується шість повістей і дві окремі серії для читачів дошкільного і молодшого шкільного віку. Її творчість широко представлена українським читачам, адже українською мовою перекладені книжки «Спасибі Вінн-Діксі», «Тигр у повітрі», «Пригоди мишеняти Десперо», «Дивовижна подорож кролика Едварда», «Як слониха впала з неба» і «Свинка Мерсі – справжня принцеса»), досі хіба чекають на переклад серія «Бінґ і Ґолі» та «Флора і Уліс». Книжки ДіКамілло неодноразово вшановано найвагомішими нагородами в американській дитячій літературі. До прикладу, її перша книжка «Спасибі Вінн-Діксі» отримала пошану ім. Нюбері 2000 року. Згодом у 2003-у повість «Пригоди мишеняти Десперо» була нагороджена медаллю Ньюбері. А 2014 року нова книжка ДіКамілло «Флора та Уліс» знову отримує медаль Ньюбері. Це підтверджує думку, що творчість авторки не може не торкатися сердець дорослих і юних читачів, і те, що сама письменниця уміє бачити чарівні моменти життя в найреалістичніших подіях та найскладніших періодах (адже ця повість була написана по втраті матері). Загалом у творчості ДіКамілло багато самотніх дітей і дорослих, які намагаються, попри всілякі труднощі і скруту, вперто шукати себе і йти до мети. Утім, хоч би як тяжко було, її літературні герої завжди знаходять близьких друзів чи коханих. Тексти Кейт Дікамілло – універсальні. Зрештою, навіть самі теми, обрані ДіКамілло, будуть зрозумілі читачам будь-якої культури. ДіКамілло показує дитинство в системі традиційних цінностей, де домінують надія, віра і любов.

Кейт ДіКамілло «Пригоди мишеняти Десперо» «У світі немає нічого солодшого за миті, коли хтось, кого ти кохаєш, промовляє твоє ім’я.» Кейт ДіКамілло, «Пригоди мишеняти Десперо» ДіКамілло, К. Пригоди мишеняти Десперо, а точніше - Історія про мишеня, принцесу, трохи супу та котушку ниток [Текст] / К. ДіКамілло ; пер. з англ. В. Панченко ; худ. І. Олейніков. - К. : Рідна мова, 2018. - 208 с. : іл. - (Шедеври дит. літ. рідною мовою) На написання роману «Пригоди мишеняти Десперо» (англ. The Tale of Despereaux) 2003 року авторку надихнув син її друзів Люк Бейлі (англ. Luke Bailey), який попросив вигадати героя з дуже великими вухами У мишачому сімействі Тіллінґів, що живе в стародавньому королівському замку, народилося мишеня, якого назвали Десперо. На відміну від своїх родичів, він мав хоробре і шляхетне серце, а ще любив читати і слухати музику. Так він і жив, мріючи, що і сам когось врятує. Якось він побачив принцесу Горошину і закохався в неї. А коли підступні щури хитрістю заманили принцесу в похмуре підземелля, Десперо, немов лицар в осяйних обладунках, урятував її від неминучої загибелі.Тут і прийшов зоряний час хороброго і шляхетного Десперо. Наразі йому випало здійснити дивовижні і славні подвиги! З відгуками на прочитану книгу можна ознайомитися тут: https://www.livelib.ru/book/1000497421-prigodi-mishenyati-despero-kejt-dikamillo http://otzovik.com/review_3288308.html https://www.livelib.ru/book/1000497421-prigodi-mishenyati-despero-kejt-dikamillo http://otzovik.com/review_3288308.html

«Вмикай улюблену книжку: дивись та слухай!» (Буктрейлери, художні та мультиплікаційні фільми, аудіокниги) https://www.youtube.com/watch?v=2Y3c0KcjNBg https://www.youtube.com/watch?v=1GJt8rm1Ji4 https://www.youtube.com/watch?v=a7E0e7wNx_s https://www.youtube.com/watch?v=srPK920tYaI https://www.youtube.com/watch?v=PqDqR8K4F_g https://www.youtube.com/watch?v=1GJt8rm1Ji4 https://www.youtube.com/watch?v=srPK920tYaI https://www.youtube.com/watch?v=PqDqR8K4F_g https://www.youtube.com/watch?v=a7E0e7wNx_s https://www.youtube.com/watch?v=2Y3c0KcjNBg

Кейт ДіКамілло Народилася 1964 року в Філадельфії, штат Пенсильванія, у родині італійського походження. У ранньому дитинстві страждала від пневмонії. Лікар порадив змінити клімат, тож 1969 року разом з матір'ю та старшим братом ДіКамілло переїхала до міста Клермонт, штат Флорида. ДіКамілло згадує: «Там я зростала на свіжому повітрі, бігаючи босоніж, купаючись в озерах і в морі Мексиканської затоки, сидячи високо на гілках дерева джакаранда, і читала, читала, читала» Мати працювала вчителькою, а батько лишився у Філадельфії, щоб продати свою практику лікаря-ортодонта, але так і не повернувся до Флориди. 1987 року Кейт ДіКамілло отримала диплом з англійської мови та літератури в Університеті Флориди (англ. University of Florida), після чого працювала в різних місцях — продавала квитку до цирку, вирощувала рослини тощо. У віці 30 років вона переїхала до міста Міннеаполіс і почала працювати на книжковому складі. Саме ця робота надихнула ДіКамілло почати писати для дітей.

«Вмикай улюблену книжку: дивись та слухай!» (Буктрейлери, художні та мультиплікаційні фільми, аудіокниги) https://www.youtube.com/watch?v=sZMvy6wnbkI https://www.youtube.com/watch?v=sZMvy6wnbkI https://www.youtube.com/watch?v=ZNlwPUN_6aU&t=83s https://www.youtube.com/watch?v=6oAuVrCYSsQ https://www.youtube.com/watch?v=I_ynPHT1jm8 https://www.youtube.com/watch?v=I_ynPHT1jm8 https://www.youtube.com/watch?v=6oAuVrCYSsQ https://www.youtube.com/watch?v=ZNlwPUN_6aU&t=83s

Творець Незнайка. Микола Носов. Від дня народження творця трилогії про пригоди коротульок з Квіткового міста минуло 110 років. Один з найулюбленіших дитячих письменників Микола Носов народився 23 листопада 110 років тому в Києві в родині естрадного артиста з квартету Сибірські бродяги. Своє дитинство він провів у місті Ірпінь Київської області. За спогадами його сучасників, Носов, який народився в Києві в родині артиста, здебільшого бував сумним, задумливим і серйозним. Під час навчання в гімназії він захоплювався творчістю, випускав рукописний журнал ІКС. Серед його інтересів також були шахи, електротехніка, театр, радіоаматорство і музика. Багато які з його хобі знайшли відображення у творах, особливо в Пригодах Незнайка. Після закінчення семи класів у 1924 році Носов працював чорноробом на бетонному заводі в Ірпені і на цегельному заводі в Бучі. Підробляв газетним торговцем, землекопом і косарем. На горищі в нього була обладнана хімічна лабораторія, Носов планував вступити на хімічний факультет Київського політехнічного інституту, але передумав і вступив до Київського художнього інституту. Через два роки він перевівся до Московського державного інституту кінематографії. За спогадами його онука Ігоря Носова, щоб отримати вищу освіту, йому довелося ввечері навчатися на робфаку, а вдень заробляти на життя важкою фізичною працею, зокрема на залізниці. Він також працював режисером-постановником науково-популярних і навчальних фільмів на студії Союзкіно. Перше оповідання Носова "Витівники" він написав для свого сина Петра. Воно було опубліковане в 1938 році в дитячому журналі Мурзілка. У 1945 році вийшла перша збірка його оповідань "Тук-тук-тук", через рік - друга - "Сходинки", а ще через рік - "Веселі оповідання". Носова часто запитували, чому з кінематографіста він "вийшов" письменником. "Та, розумієте, якось воно так вийшло. У шкільні роки мріяв стати музикантом (кимось на кшталт Паганіні, щонайменше), потім закинув скрипку, захопився хімією і цілком серйозно готувався до вступу на хімічний факультет", - згадував він. Завдяки синові Петру він "побачив в дитині те, чого не помічав раніше і чого, мені здавалося, не помічали й інші. Звідси - бажання показати побачене мною іншим, бажання писати про дітей і для дітей". У 1947 році Носов написав комедію в одній дії Умілі руки, яка потім лягла в основу сценарію для повнометражного фільму Дружок Найвідоміші книги розповідають про життя коротульки Незнайка і його друзів з Квіткового міста. Найбільшу популярність і впізнаваність Носову принесли розповіді про Незнайка, які потім увійшли у відомі повісті Незнайко в Сонячному місті , Пригоди Незнайка і його друзів і Незнайко на Місяці . Вони писалися з 1953-го по 1965 рік. Носов також був сценаристом художніх фільмів Двоє друзів, Дружок, Пригоди Толі Клюквіна, Фантазери, Веселі історії, короткометражного фільму Барбос в гостях у Бобика, а також мультфільмів Гвинтик і Шпунтик - веселі майстри, Фунтик і огірки, Сталося це взимку, Незнайко в Сонячному місті, Бобик в гостях у Барбоса та інших. Микола Носов помер 26 липня 1976 року в Москві. Його поховали на Кунцевському кладовищі в Москві.

Микола Носов «Пригоди Незнайка та його друзів" Носов, М. М. Велика книга Незнайка [Текст] / М. М. Носов ; вид. І. П. Носова. - К. : Махаон Україна, 2008. - 448 с. «Пригоди Незнайка та його друзів» — весела повість про казкових коротульок — вченого Знайка, дивакуватого Незнайка, майстрових Шпунтика й Гвинтика та інших цікавих малюків і малючок. Герої книги Миколи Носова: шибеники, непосиди, фантазери, винахідники… Вони мешканці Квіткового міста . У казці багато різних історій про коротунчиків. Як Знайко придумав повітряну кулю і як його товариші готувалися до подорожі на ній. А потім хоробрі мандрівники злетіли у небо. Про пригоди, які з ними сталися, можна дізнатися, коли прочитати книжку. Вона буде цікавою для тих, хто любить вигадки та пригоди. Про пригоди коротульки середнього зросту автор написав три книги. За словами самого Носова, у героя є реальний прототип - "дитина з властивою її віку невгамовною жагою бути діяльною, незнищенною жадобою до здобуття знання і в той же час з непосидючістю, нездатністю втримати свою увагу на одному предметі". І до цього дня величезний успіх серед юних читачів мають його казкові твори про Незнайка. Книга про те, як потрібно поводитись, а Незнайко гідно від усього цього відсахується. Ця книга також про те, що немає нічого ціннішого за вільний дух, і ламати його в дитині - злочин. І вчить вона: ніколи не здаватися. "Незнайко - це було відкриттям. Світ коротульок, таких самих дітей, як і я, але які живуть без дорослих і в яких ТАКІ ВЖЕ пригоди... Це зараз я розумію, що вся трилогія про Незнайка є унікальною, рідкісною удачею сучасної дитячої казки. А тоді я тільки із жахом дивився, як же тануть товстезні книжки. І всотував все, що вклав туди автор." «Пригоди, характери, знання, мораль - усе було вкладено в книгу, і так легко і органічно - що жодній дитині й на думку б не спало, що її не просто розважають, її навчають" Популярний письменник-фантаст Сергій Лук'яненко.