Мапа проживання групи ТР 18-1б

Дергачі́ (до 1943 року — Деркачі) — місто в Харківській області, районний центр Дергачівського району. Поселення виникло в другій половині XVII століття як форпост Харківської укріпленої лінії. Назва міста пов'язана з легендарним козаком на прізвисько Деркач, а також з назвою птаха деркача, який полюбляє оселятися в цій місцевості.

• Алешко Марія Іванівна — оперна співачка.
• Грушка Павло — сліпий кобзар.
• Матюшенко Панас Миколайович — керівник повстання на панцернику «Потьомкін».
• Олександр Олесь — український письменник, поет, драматург. У віці 15 років (1893) вступив до хліборобської школи у Деркачах, де брав участь у випуску рукописних журналів «Комета» та «Первоцвіт», в яких з'являються його перші вірші.
• Гнат Хоткевич — український письменник, етнограф і громадсько-політичний діяч. Ще у часи свого студентства у 1895 році організував у Деркачах сільський театр. У 1920—1928 роках викладав українську мову й літературу в Деркачівському зоотехнікумі.

Крамато́рськ — місто у Донецькій області. Неофіційна столиця ювелірних прикрас України. Наприкінці 60-х років XIX століття на споруджуваній Курсько-Харківсько-Азовській залізниці біля річки Казенний Торецьз'явилася залізнична станція Краматорська, поблизу якої виросло селище. Спочатку селище мало назву Крам на Торці, потім поступово назва змінилась на Краматорськ.У межах міста в 2004 р. утворений регіональний ландшафтний парк Краматорський площею 1738,82 га.

Солониці́вка (в минулому — Синьолицівка) — селище міського типу Дергачівського району, знаходиться на річці Уда (переважно лівий берег). У 1650 році з слободи Сінолицівка сотенного містечка Пересічного харківського повіту утворюється село Сінолицівка (потім — Солоницівка). У селі курили вино (виготовляли самогон), ліцевали сіно перед продажем в Харкові.

• Меморіальний комплекс «Висота маршала Конєва», на території якого знаходиться музей «Харківщина у Великій Вітчизняній війні 1941—1945 років»
• Танк Т-34-85
• Танк Т-70М
• Церква Успіння Пресвятої Богородиці

Місто Люботин розташоване на річках Люботинка і Мерефа в західній частині Харківської області. У середині 50-х рр. XVII століття козаками-втікачами з Правобережної України на річці Люботинці була заснована слобода Люботин, що згодом перетворилась в сотенне містечко Харківського козацького полку. У грудні 1905 року під час першої російської революції, в зв'язку з озброєним повстанням в Люботині, була проголошена незалежна робоча Люботинська республіка, яка проіснувала дев'ять днів і була розігнана царською владою. Історія міста тісно пов'язана з початим у 1871 році будівництвом залізничної станції, через яку сьогодні ходять поїзди у чотирьох напрямках — Харків, Мерефа, Суми, Полтава та створенням на базі станції великого залізничного вузла з ремонтною базою.

• Бутенко Остап Якович — незрячий кобзар, проживав у місті

• Забіла Наталя Львівна - відома українська письменниця, поетеса.

Ку́п'янськ розташований на річці Оскол. Другий найбільший залізничний вузол Харківської області (після Харкова).

• Перший в Україні пам'ятник медичній сестрі, з 1 вересня 2004 року
• Садиба Кропивницького «Затишок»
• Миколаївська церква 1852 року.

Тавільжа́нка — село в Дворічанському районі, знаходиться на річці Тавільжанка, У селі розташоване Тавільжанське водосховище. Село розташоване в балці Віднега 3-тя і оточене великими лісовими масивами — урочище Банківський Бір і урочище Велике (сосна).

• 1899 — дата заснування.

Високий — селище міського типу Харківського району Харківської області. Засновано Високий в 1903 році як селище службовців Південної залізниці. У Високому проживав та помер бандурист Олександр Досенко-Журба. Знаходиться Меморіальний будинок-музей Гната Хоткевича (український музикант, письменник, історик, композитор, мистецтвознавець, етнограф, педагог, театральний і громадсько-політичний діяч, (1877–1938).

Савинці — селище міського типу Балаклійського району Поява селища зв'язана з часами заселення Слобідської України, коли для охорони південних кордонів Російської держави від кримських татар створювалася військово-сторожова служба. Але ще до селища тут існувала сторожка, де за старшого був козак Сава Рак. У разі появи татар люди розпалювали багаття, яке було видно сусіднім постам, і ті повідомляли далі: «Козаки Сави знак небезпеки подають». Довгий час Савинці були сотенним містечком Харківського, а згодом — Ізюмського полку. На початку XIX століття тут було створено військове поселення, а після його скасування жителів перевели до розряду державних селян, кріпаками вони не були. В архітектурі селища виділяються три двоповерхові будинки ІІ пол. XIX століття. Один з них був зведений як пересильна тюрма. Тут в'язні, що йшли етапом з Ізюма на Харків, робили перепочинок. У цій пересилці сидів поет Павло Арсенович Грабовський

Місцевість Кулиничі розміщена на лівому березі річки Немишля.

• Кулиничівський хлібзавод (ТОВ «Кулиничі»).
• Дослідне господарство «Українка» науково-дослідного інституту тваринництва Лісостепу і Полісся.
• Дослідне господарство «Елітне» науково-дослідного інституту рослинництва, селекції та генетики ім. Юр'єва.

У Чугуєві народився великий художник І. Рєпін. Відкритий меморіальний музей І. Ю. Рєпіна. Чугуїв — батьківщина художника Івана Рашевського, композитора Андрія Рубцова, з історією міста пов'язане життя вченого-хірурга Єфрема Мухіна, письменників Олексія Євстаф'єва, Степана Александрова та його сина Володимира Александрова, поета Бориса Чичибабіна. Чугуївське льотне училище закінчили тричі Герой СРСР Іван Кожедуб та 10 льотчиків-космонавтів, в тому числі Олексій Леонов.

Билба́сівка — селище міського типу Слов'янського району Донецької області, знаходиться на березі річки Сухий Торець. Билбасівка виникла як козацька слобода. У 1858—1919 роках у Билбасівці стояла Преображенська церква

Енергода́р — місто в Запорізькій області. Розташоване на лівому березі Каховського водосховища (в Нижньому Придніпров'ї). Місто засноване 12 червня 1970 з початком будівництва Запорізької ДРЕС. 1972 року одержало назву Енергодар. 1981 почалося будівництво Запорізької АЕС, яка сьогодні є найбільшою АЕС у Європі. У Енергодарі проводиться міжнародний театральний фестиваль «Добрий театр».

Ха́рків — місто на північному сході України на Слобожанщині, науковий центр України, адміністративний центр Харківської області. Єдине місто в Україні, що володіє повним комплектом нагород Ради Європи: Дипломом, Почесним Прапором, Таблицею Європи і Призом Європи. Друге за кількістю мешканців місто України, з 19 грудня 1919 по 24 червня 1934 рр. — столиця УРСР. Великий науковий, культурний, промисловий і транспортний осередок України, був третім індустріальним центром у СРСР після Москви та Ленінграда. Територія сучасного Харкова покриває 300 км² й адміністративно ділиться на 9 районів. Серед відомих науковців, що працювали, народилися або вчилися в місті багато видатних постатей: Василь Данилевський, Саймон Кузнець, Віктор Кирпичов, Юрій Кнорозов, Ігор Курчатов, Єжи Нейман, Іван Обреїмов, Леонард Гіршман, Григорій Сковорода, Олександр Потебня, Лев Синицький, Дмитро Багалій, Григорій Ганзбург, Юрій Шевельов, Марин Дринов, Микола Костомаров, Христина Алчевська, Олексій Бекетов тощо.

63.3(4УКР-4ХАР) И 90 История городов и сел Украинской ССР [Текст] : в 26 т., Харьковская область / ред. кол. тома Н. А. Сероштан ; ред. А. И. Бурик [и др.]. - Киев : Глав. pед. УСЭ, 1976. - 722 с. : ил. Содержание: Балаклейский район. - С. 134-168 Барвенковский район. - С. 169-183 Близнюковский район. - С. 184-196 Богодуховский район. - С. 197-219 Боровский район. - С. 220-230 Валковский район. - С. 231-263 Великобурлукский район. - С. 264-279 Волчанский район. - С. 280-311 Двуречанский район. - С. 312-325 Дергачевский район. - С. 326-339 Зачепиловский район. - С. 340-351 Змиевский (Готвальдовский) район. - С 352-378 Золочевский район. - С. 379-389 Изюмский район. - С. 391-417 Кегичевский район. - С. 418-429 Краснрградский район. - С. 430-451 Краснокутский район. - С. 452-478 Купянский район. - С. 479-514 Лозовский район. - С. 515-545 Нововодолажский район. - С. 546-562 Первомайский район. - С. 563-574 Сахновщинский район. - С. 575-598 Харьковский район. - С. 599-626 Чугуевский район. - С. 627-656 Шевченковский район. - С. 657-673

63.3(4Укp-4Хаp)6 I-90 Історія міста Харкова ХХ століття / Уклад. О.Н. Ярмиш, С.І. Посохов, А.І. Епштейн та ін. - Х. : Фолiо; Золотi стоpiнки, 2004. - 685 с. Книга видана до 350-річчя м.Харкова видавництвом "Фоліо". До редакційної групи увійшли близько 30 провідних істориків і вчених вищої школи Харкова. Історія міста - його політичне, економічне і культурне життя - спирається на архівні матеріали, проілюстрована фотографіями різних років. Для зручності читачів книга розділена на періоди історії міста - початок століття (1900-1916), революційно-довоєнний період (1917-1941), війна (1941-1945), відновлення (1945-1955), розвиток міста (1955-1990), сучасна історія (1991-2004). Монографія буде цікава студентам, учням і вчителям, іноземним гостям і всім, хто цікавиться історією Харкова та України.

63.3(4Укp) Б 14 Багалій, Дмитро Іванович. Історія Слобідської України [Текст] : научное издание / Д. І. Багалій ; передмов., комент. В. В. Кравченко. - Харків : Дельта, 1993. - 256 с. : іл. - (Пам'ятки історич. думки України). Зміст: Географічний нарис Слобідської України і початок її заселення. - С. 15-24 Заселення Слобідської України з другої половини XVII до кінця XVIII століття. - С. 25-47 Боротьба з татарами. - С. 48-62 Автономія. - С. 63-88 Соціальний устрій і суспільні стани. - С. 89-111 Вибори до єкатерининської Комісії для укладання нового "Уложенія" і накази слобожанських представників. - С. 112-127 Промисли, ремесла та торгівля. - С. 128-142 Земельна власність. - С. 143-161 Слобожанський побут. - С. 162-175 Духовенство, церкви та монастирі. - С. 176-187 Освіта. - С. 188-201 Український філософ Григорій Савич Сковорода. - С. 202-209 Харків яко українське місто. - С. 210-230 Книга обіймає широке коло історико-географічних, соціально-економічних і культурних питань розвитку Слобідської України — від заселення краю до початку XX ст. Для викладачів, науковців, широкого читацького загалу. Історія Слобідської України читати онлайн