Сім природних чудес України

Запрошення в подорож дивовижними природними чудесами України

Україна сповнена мальовничими куточками, які своїм виглядом здатні зачарувати як її жителів, так і мандрівників з різних країн світу. Однак, ми рідко звертаємо увагу на природну красу рідного краю. В Україні є багато унікальних і гарних місць: гори, моря, таємничі печери, історичні пам’ятники, чудові природні заповідники і створені самою природою мальовничі пейзажі. У 2008 році пройшла акція, за результатами якої було визначено "7 природних чудес України» До цього списку потрапили найунікальніші місця нашої чудової країни, які визначались за інтернет-голосуванням та голосуванням серед експертів. Тож я запрошую Вас в онлайн-подорож по нашій рідній Батьківщині.

Які в природі є дива, Цього в словах не передати. Та й що слова, ну, що слова… Це треба бачить й відчувати. Давайте будем все оберігати: Джерела, ріки, квіточки малі. Любить всім серцем й завжди пам’ятати, Що ми є часточка природи на Землі. (Н. Красоткіна)

Подорожуємо дивовижними природними місцевостями України

Асканія-Нова - унікальний заповідник незайманого степу

Асканія Нова в поезії

Що почитати

Інтернет-ресурси

Представники Червоної книги України

Валерій Кулик "Асканія" Вадим Переяслав "Асканія Нова" Марія Познанська "Асканія Нова" Марія Пригара "Бізон", "Журавель у вінчику"

Асканія Нова: [флора та фауна заповідника, розташування та екскурсійні послуги]Заповідник Асканія Нова: [офіційний сайт]Фальц-Фейн Фрідріх Едуардович : [життя і діяльність засновника заповідника]

Історична довідка

Відеозал

Асканія Нова Степ! А де йому кінець?Він кінця не має.У степу, як острівець,Зелен-гай зростає. Це – перлина степова,Славою багата.Звуть «Асканія-Нова»Край оцей, малята. Із усіх кінців землі,З кожної країни,І великі, і маліТут живуть тварини. Не за ґратами вони,А на вольній волі.Ходять смирно табуниВ степовім просторі. Вже із рук їдять зерноЯки, лосі, лами,З ними й зебри заодноДружать з пастухами. В парку вдень і уночіГолоси пташині,Там фазани, павичі,Сім’ї лебедині. Тож Асканія-Нова –Чарівна, мов казка.Хто у ній ще не бував –Приїздіть, будь ласка!

Асканія Таврійський степ розкинувсь величаво,Де шлях пружинить, ніби тятива…Я знов тебе, розкрилений, стрічаю,Любов моя, Асканіє-Нова. Яка ти гарна у вбранні осіннім:Стрічки вербові, кленів яснота,Ген озера єдваб зелено-синійТвою таврійську вроду огорта. Асканіє!..Легкі будівлі біліМене сьогодні кличуть з далини.Мов лебеді, пливуть вони в розкрилліВітрам назустріч прямо із весни. На всі літа заручений з тобою…Хай святяться в мені твої дива!Іду землею з радістю й журбою,Любов моя, Асканіє-Нова.

До Червоної книги України занесені наступні представники асканійської флори: карагана скіфська, ковила українська,ковила Лессінга, ковила волосиста, тюльпан Шренка, тюльпан скіфський. Ніде, крім Асканії, не зустрічається рябчик шаховий, або великий.

Бізон Грізний велетень в цім країВсім приїжджим – напоказ!Більшого бика немає,Як бізон, що перед вас. Вайлуватий, головатий,Тонконогий, бородатий...Ну, а бігати мастак,Мчить він степом, як рисак! І хоча він важить з тонну –Плавать вміє, не потоне. Журавель у вінчику Журавель вінець надів, -Як же він йому зрадів!Хай позаздрить кожна птиця:Вінчик золотом іскриться.Не скидай його, носи, -В тебе вінчик для краси.

Асканія Нова Щебече жайвір, свищуть ховрашки, Під щедрим сонцем розкошують трави.Іду у степ без стежки, навпрошки,У цю колиску гіркоти і слави. Тоненько щось співає вітерець,Безсмертники гойда і кураїни,І пахне медом квітнучий чебрецьВ благословеннім півдні України. Оце безлюддя асканійських пущ,Первісно вічна степова безкрайність,Яку не рушить ні горбок, ні кущ,Дають і втіху й світлосиню радість. І блимає далекий горизонтТа мріє марево в розпеченім повітрі.Як жаль, що степ цей – тільки епізодВ моїй глибинній праарійській вірі.

Асканія-Нова : фотоальбом / авт. фотогр. Р. і Ж. Папік’ян, худож. Д. Петров. – К. : Мистецтво, 1986. – 118 с.Веденьков, Е. Заповедник Аскания-Нова / Е. Веденьков // Памятники природы Херсонской области. – Симферополь, 1984. – С. 33-58.Воїнственський, М. Асканія-Нова / М. Воїнственський // Воїнственський, М. Ні пуху ні пера!. - К., 1991. – С. 11-15.Гетьман, В. «Асканія-Нова» – простір, напоєний пам’яттю віків… / В. Гетьман // Наука і суспільство. – 2009. - № 1-2. – С. 2-8.Гетьман, В. Біосферний заповідник «Асканія-Нова» / В. Гетьман // Географія та основи економіки в школі. – 2009. - № 4. – С. 31-35.Государственный заповедник Аскания-Нова // Сады, парки и заповедники Украинской ССР. - К., 1985. – C. 17-19.Заповідники України // Природа. Екологія. – Х., 2008. – С. 230-235.Чыбыкина, Л. Аскания-Нова : оазис в степи / Л. Чыбыкина // Юный путешественник. - 2004. - № 9. - С. 8-11.Южная Украина. Херсонская область : заоч. путешествие по нашей стране // Позакласний час. - 2007. - № 8. - С. 107-112.Який заповідник є найдавнішим? // Що? Як? Чому? Світ моєї України. - Х., 2003. – С. 46-50.

Гранітно-степове Побужжя - українська Швейцарія

Актовський каньйон

Що почитати

Інтернет-ресурси

Представники Червоної книги України

Гранітно-степове Побужжя : [характеристика регіонально--ландшафтного парку]Українська Швейцарiя : [про неповторні краєвиди місцевості з фотографіями]Гранітно-степове Побужжя: [Вікіпедія]

Відеозал

Справжньою окрасою регіонального ландшафтного парку „Гранітно-степове Побужжя” є Актовський каньйон. Він наче прірва серед голого степу, наче гранітна безодня в кристалічному щиті. Розташований каньйон біля села Актово Вознесенського району на Миколаївщині. Це унікальний природний комплекс лісової та водної екосистем, поєднаний з комплексом скель і природних валунів. Річка Мертвовод ділить каньйон навпіл, створюючи ландшафти, що мають особливу екологічну, естетичну та історичну цінність. Саме тому цей куточок землі славиться далеко за межами району не лише своїм вражаючим тваринним і рослинним світом, а й чудовими пейзажами, створеними природою. Актовський каньйон займає площу понад 250 гектарів. Глибина його досягає 40-50 метрів. В глибині каньйону річка Мертвовод, затиснута скелями, долає всі перешкоди і продовжує свій шлях, протискуючись через кам’яні глиби. Спускаючись з вершин каньйону до річки, потрапляєш в долину, оточену з трьох сторін крутими прямовисними скелями, завдяки чому навіть в полудень можна завжди знайти тінь.

Усього у Гранітно-степовому Побужжі зареєствовано 15 видів хребетних тварин, занесених до національної Червоної книги та Європейського Червоного списку. Серед них: шемая дунайська, марена дніпровська, полоз лісовий, полоз жовточеревий (жовтобрюх), балабан, орел-карлик, видра річкова, борсукта інші.

Регіональний ландшафтний парк «Гранітно-степове Побужжя // 500 чарівних куточків України, які варто відвідати / уклад. Т. Лагунова, Ю. Кашуба. – Х., 2007. – С. 233-234. Таращук, С. Гранітно-степове Побужжя / С. Таращук, О. Деркач. – Миколаїв : Copyright, 2005. – 8 с.

Дністровський каньйон - володіння природних стихій

Походження назви річки Дністер

Топ 10 найкращих місць

Інтернет-ресурси

Представники Червоної книги України

Дністровський каньйон: [мальовничий ландшафт місцевості] Дністровський каньйон: [геологія, флора, рельєфРіка Дністер. Дністровський каньйон: [коротка характеристика річки та каньйону]

Відеозал

На території парку зустрічаються рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, наприклад, формації ковил волосистої, вузьколистої та пірчастої, асоціації скельно-дубових лісів.[1] Значна кількість цих рослин занесена до Червоної книги України. Тут зустрічається багато рідкісних та зникаючих видів комах, понад 50 з яких занесені до Червоної книги України. Серед цих видів: красуня-діва, дозорець-імператор, кордулегастер кільчастий, кошеніль польська, пахучий і волохатий стафіліни, жук-самітник, вусачі великий, дубовий, західний та мускусний, земляний хрестоносець, махаон, аполлон, мнемозина, бражник мертва голова та багато інших

Скит монахів-пустельників в Стінці СкитПечерний храм в СтінціЗбереглися келії, є висічений в камені вівтар. На стінах знаходяться петрогліфи не лиш сучасних, а й давніх авторів+ мальовничий водоспад, де в монахів певно була кухня, або ж душова кімната.Топонім «Стінка» походить від затертих з пам’яті людей переказів, що десь поруч села були (є) залишки стін древньоруського городища.(Не плутати з печерним храмом).Спогади про ті часи давно стерті Дністром, Замість них я бачу різні сухі морські рослини, напіврозложені трупи риб і панцирі крабів. Брати Гадюкіни, (Жовті стрічки)На підйомі від Дністра до печерного храму – dupa-контроль. Є дві стежки на вибір – одна крута, інша стрімка. Можна туди йти одною, іншою вертати.Космиринський водоспад У водоспаді – ідеальний варіант провести полуденну фієсту. Залишіть полуденне сонце комусь іншому – варто натомість освіжитися в кришталево чистих, студених водах.Від Дністра шпацеруєте сотню метрів, коли раптом перед вами – громада скелі. З неї вниз спадає струмінь води, один із кращих душів України. В травертиновій скелі – музей гелогії під відкритим небом – грот, стінки якого вкриті кальцитом (є такий мінерал). А є маленькі сталактити – все, як в справжній печері. Подарунок для відчайдухів – з гроту вглиб скелі веде вузький хід. До його кінця ще не долазила живою жодна жива.Возилів Панорама на Дністер у Возилові Нижче села Возилів – підвищена концентрація туристичних принад. Не лиш водоспад, але й запаморочлива панорама на Дністер. Водоспад – із секретом. Більшість вважає, що водоспад – один. Насправді, він не єдиний, він – перший. Якщо первак обійти, за його спиною ховається скелястий каньйон, а в ньому – ще пів десятка каскадів. Родзинкою водоспаду є те, що його можна пити – вода витікає із джерела.Возилівський водоспад Із гори Баба відкривається пейзаж на вигин Дністра. Так, в каньйоні є й кращі види- але саме цей ракурс використаний на етикетці пива «Микулинецьке». І ти повинен зрозуміти, все це не просто так Особливістю Возилова є те, що нижче його Дністер починає викручувати велику петлю. Трудяжки можуть спробувати пронести човни по перешийку – адже «в обхід» – аж 28 км рікою, напряму – «всього» 1 км. Якщо ви сплавляєтеся Дністром і плануєте зупинитися тут – дрова поблизу давно визбирали. Зате вони є на протилежному березі. На стоянку у Возилові завжди досить претендентів. Обганяйте протягом сплаву конкуруючі катамарани, байдарки та плоти.Навпроти МонастирокФантастичний водоспад коли зупинити одразу всі годинники світу тиша і спокій запанує над ДністромЦе урочище – наче з якогось іншого, кращого світу. Наче не в Україні.він настільки класний, шо далі сє свище Його не можна описати буденними «фантастичний», «неймовірний», «незвичайний», мусиш вдаватися до складніших викрутів мови. Цей водоспад просто треба бачити. Не може бути ніяких виправдань, якщо ваша нога сюди ще не вступила. Справжня перлина в оправі класичного двохденного маршруту Дністром.Вільховецька долина Перший напів-водоспад Село Вільховець відоме з XV століття. Колись по потоку, що біг вузькою долиною, стояли млинарські колеса. В наш час енергія води перемелює не зерно на борошно – а втому туристів на завзяття та наснагу. Другий водоспад В долині Вільхівця – одразу два з половиною водоспади. Спочатку «половина» – маленьке джакузі. Звідти - 10 хвилин пологого підйому мальовничою долиною – маємо другий водоспад. Ефектно дивиться зверху – під ним можна освіжитися знизу. Поруч – маленьке чудо природи – «жива» травертинова скеля. Жива травентинова скеля Між другим та третім водоспадом ліс на схилах змінюють скелі-степова рослинність, пейжаж нагадує про Крим. Над третім водоспадом – два хрести, один із яких майже запався під землю під тягарем віків, інший зраджує легенду датою, яку ще можна розгледіти – «всього лиш» 1888 рік.Урочище Свидовець Вид на Дністер з урочища Свидовець Каньон Студений Яр (урочище Свидовець) прихований від сонця. Дерева, що нависають над ним, утворюють потаємний тунель. Яка б спека не оповила Дністер, водоспад в Яру охолодить найпалкішу душу. Водоспад в Студеному Яру Між каньйоном Дністра та Студеним Яром – крутостежка на хребет Свидовця. Найкращий варіант – піднімаєтеся потихеньку і не бачите, як набирається висота. Бац! – в один момент вашими долонями можна тримати в пригоршнях Дністер. Вдалині – гряда островів. Можна або сплавлятися нижче (під Червону гору в Берем’янах), або ж зупинитися на протилежному березі.Панорама-бар "Червона-гора" Дністер, вид з Червоної гори Краще місце для зустрічі сходу сонця. Зранку Дністер оповитий туманом, туман стирає межі між реальністю та вигадкою. Враження, що під вами не стометрова круча, а не шукай мене, я на небі, знаєш де я є, я на небі Схил Червоної гори порослий червонокнижними рослинами. Саме на цю ділянку Дністровського каньйону прозиваються “дністровськими субтропіками”. Червона гора. Вид з Дністра Для того, щоб відчути всі принади Червоної гори, варто зупинитися на ніч біля впадіння струмка Провал, а на гору втекти ще до сходу сонця. Не забути взяти із собою трохи щастя – залежно від того, якому щастю ви віддаєте перевагу.Острови "Інь-Янь" Острови на Дністрі Головне – не «брати» схил каньйону в лоб. Причалюєте катамараном нижче на кілометр (кількасот метрів перед газопроводом). Прикмета – схилений, проте нескорений повінню дуб (на ньому люблять пастися олені-жуки). Один гуцульський кілометр ходу – і перед вами вид на дністерські острови з висоти польоту птахи – та такий, що не повірите, що щойно між ними пропливали. Два острови сплелися між собою у формі буддистського символу. Скептик скаже, що порослі верблолозами острови більше «тягнуть» на «крокодили бавляться». А романтик - що це “острів 69″. Його підтримає краєзнавець – острови намило повінню 1969 року. Грот Відлюдника в скелі Під скелею – грот «Соколине (або Вороняче) гніздо. Тут колись мешкав послідовник культу святого Онуфрія, мОнах-відлюдник. Щоб могти добиратися до своєї домівки мав крила, прорубав скелею сходинки. Розповідають, що десь загубився зошит із його віршами. Має той пустельник хату із каміння, Ложе кам’яне, свічку кам’яну, Крила кам’яні приросли корінням До закам’янілого вицвілого сну.(То не пустельника, то з Піккардійської терції)Громові ворота Громові ворота на Дністрі - один гуцульський кілометр нижче майже найвищого моста в Україні в селі Устечко. На верхній терасі каньйону Дністра тут – травертинова скеля. В доісторичні часи від неї відкололася брила. Котилася торба з високого горбадокотилася до ріки, по гальмівному шляху розкришилася на великі камені. Романтики можуть спробувати переночувати на цих скелястих острівцях – якщо їх не проженуть рибаки. Кажуть, тут добрий кльов. Щодо Громових воріт помиляються двічі. Першого разу, коли кажуть, що «насправді» це – руїни моста. Приписують історію, що стосується підірваного мосту кілометром не нижче, а вище Устечка. Змордований часом та людьми міст таки получив свою роль, йому випав щасливий білет –наприкінці 1970-их міст підірвали для ефектного кадру у кінострічці «Багряні береги» про рейд партизана Ковпака в Карпати. Дністер і Громові воротаЛистоноша завжди стукає двічіТуристи мусять бути уважними. Частина карт зображає неіснуючий міст робочим до цього часу (певно, горе-картографи не дивилися радянського кіна). А яка з частин карт (з чи без мосту) у вас на руках, невідомо. Мусите бути уважними.Заліщицька петля Заліщицька петля В зашморг знаменитої Заліщицької петлі потрапило колись славетне місто-курорт Заліщики. Чого тут тільки не було: аж два пляжі з духовими оркестрами, парк з екзотичними деревами, вілли, щоб замовити пансіон в яких, мусив бронювати далеко наперід. Окрім рекреаційного потенціалу, Заліщики – принципово важливий стратегічний пункт. Бомбити його почали ще у 1939, коли тут відпочивав сам Юзеф Пілсудський, з надією влучити. З влучити не склалося, а от від курортної інфраструктури мало що вціліло. Заліщики – розмежовують. Є Дністер туристичний, а є – господарський. Нижче по течії люди націлені на не туризм, а на вирощування помідорів, перців, і, в першу чергу – капусти. Тому більшість сплавів по Дністру закінчуються саме в Заліщиках. Рафтинг по Дністру

Про що говорить назва річки Дністер? Вона відноситься до найдавніших часів. Різні народи і племена, просуваючись у басейні Дністра, но-новому сприймали назву і щоразу її видозмінювали. У працях старогрецьких учених ця річка згадується під назвою Тірас або Тіріс. Починаючи з 2-6 ст. нашої ери, у римлян вона була відома під назвами Данастріс, Данаструс. У турків мала назву Турла. У молдаван і румунів – Ністру. У Київській Русі її ще називали Днестрь, а в Україні – Дністро. Є кілька версій, звідки походить назва Дністер (Дністро). Найбільш імовірна основана на тому, що в назві сполучаються два річкових терміни. Перший староіранський, скіфсько-сарматський, пізніше осетинський (дан, дон, дун, дн), що означає «ріка». Другий – фракінський – «істрос», що означає «сильна водна течія, потік», або «швидка вода». Українська народна етимологія пов'язує назву річки зі словосполученням «дні стер». Існує легенда, згідно з якою на березі річки в сиву давнину жило плем’я тиверців. Життя біля річки було зручним: вдосталь риби, птиці, що гніздилася по берегах водойми, забезпечували стабільний харч. В ті часи календаря не було. Щоб вести літочислення свого проживання, тиверці на піску берегового плеса позначками у формі паличок відзначали прожиті дні. Однієї ночі, коли всі заснули, почався сильний вітер, річка розлилась, затопивши береги своїми водами, і стерла надписи на піску. Прокинувшись всі були здивовані. Адже не стало їхнього календаря. Хто дні стер? Це річка дні стерла! – крикнув хтось з юрби. З того часу і стали називати річку Дністер. А в другій легенді розповідається, що давним-давно в Карпатах жив добрий і мудрий дідусь. Він лікував людей і давав їм добрі поради. Одного разу в горах вирвався з-під каменя струмок і потік до Чорного моря. З кожним роком струмок ставав усе більшим і повноводнішим. Тож люди прийшли до дідуся порадитись, як назвати річку. Він запропонував їм кинути в річку камінь. Люди так і зробили, і сильною течією камінь понесло по дну річки. Коли він дійшов до моря, то майже весь стерся. Тому річку було названо Дністер.

Мармурова печера - популярний туристичний об'єкт

Що почитати

Історична довідка

Фотоекскурсія до печери

Природа гори Чатир-Даг

Lorem ipsum dolor sit amet, consectetur adipiscing

Відеозал

Інтернет-ресурси

Енциклопедія Криму : Мармурова печераМармурова печера : [загальні відомості] Мармурова печера : [загальні відомості про печеру: історія, характеристика, опис]Сборник фотографий по пещере Мраморная

Фотографії Дениса Французова Вхід у Мармурову печеру знаходиться на висоті 920 метрів над рівнем моря. Дорога на вершину гори виявилася вельми непростою. Це, до речі, найперший вхід. Колись давно першовідкривачі спустилися в цю невелику розколину, і перед ними відкрився дивовижний підземний світ Мармурової печери! Ну ось ми і всередині! У цій величезній печері знаходиться складна система залів і галерей. Довжина обладнаних маршрутів складає близько півтора кілометрів, протяжність всіх розвіданих залів – більше 2 кілометрів. Тут були прокладені бетонні доріжки, встановлені поручні та проведено різнокольорове освітлення. Нас зустрічають величезні зали з химерними формами натічних утворень, рідкісними видами кристалів: Насамперед ми потрапляємо в Галерею Казок, протяжність якої становить близько 200 метрів: У більшості сталактитів і сталагмітів є свої назви. Це «Мінарет» – візитна картка Мармурової печери: А це «Хазяїн»! Температура круглий рік всередині – близько 8 градусів. Досить прохолодно, і куртки тут здорово стали в нагоді: Зацікавилися, що ж таке висіло на стелі. Виявляється, це коріння якихось особливих дерев, у яких вистачає сил пробратися крізь камінь на глибину печери! Тут скрізь різнокольорове підсвічування і незвичайно красиво. Розглядати численні скельні утворення можна годинами! Численні підземні ходи відводять нас все далі і далі… Кам’яні корали, що ростуть на одній зі стін: Зал Перебудови – один з найбільших обладнаних залів Європи і найбільший зал в печерах Криму, довжина його більше 100 метрів, висота 28 метрів. Сюди поміститься дев’ятиповерховий будинок: Посеред залу видно натічна колона: Десь у глибині печери грає класична музика. Наживо все це виглядає просто надзвичайно! Чергові шедеври, створені природою і часом: «Перлові озера» являють собою сотні маленьких ванночок, які навесні наповнює вода. Тим не менш, в них утворюється справжнісінький перли. Він не має естетичної краси і не може використовуватися в якості прикрас: Зал завершує гребінь кальцитовой греблі: Це вже Палацовий Зал, закритий для відвідувань. Він дуже великий, а вдалині видно натічні колони «Король» і «Королева». Тут встановлені динаміки, з яких ллється повільна музика. Відчуття настільки величні, що їх неможливо передати словами! На фотографії погано відчувається масштаб, але всередині печери відчуваєш себе піщинкою! Приблизно розміри можна уявити по маленьких сходах сходи: Далі наш шлях лежить в Тигровий Хід. Ця галерея отримала свою назву через останків знайденого тут великого хижака, імовірно шаблезубого тигра. Після ретельного вивчення, вчені прийшли до висновку, що це печерний лев, однак початкова назва галереї вже потрапило в каталоги і було залишено без змін: Тигровий Хід має довжину близько 200 метрів, і тут набагато більш вологий клімат, ніж в решті частини печери. Як результат – виглядає тут все скоєно по-іншому: Мальовничі натічні колони розділяють галерею на окремі зали: Стрімкі стіни, вкриті натічним завісою, глиби вапняку з натіканнями кальциту, загадкові «скелети тварин» під камінням: Перед нами кам’яний Водоспад: Схили чимось нагадують дерева тропічного лісу: А це невелике поглиблення з мініатюрними колонами називається «Покої Принцеси»: Ну що ж, ми пройшли по всіх маршрутах, відкритим для вільного доступу. Настав час вибиратися нагору

Гора Чатир-Даг, яка зустрічає всіх, хто їде на Південний берег, давно вже стала своєрідним символом Криму. Тому не випадково її схожий на шатро силует потрапив на старовинний герб Таврійської губернії. Гора, її знамениті печери з давніх-давен привертали увагу багатьох мандрівників, надихали поетів, письменників, художників, і в 1947 році ця місцевість була оголошена пам’ятником природи. На цій горі і знаходиться Мармурова печера. Вона утворилася з мармуризованого вапняку, на який протягом сотень тисяч років впливали різноманітні природні чинники. Як наслідок, сформувалися цікаві фігури, котрі зовні нагадують тварин та фантастичних істот.Мармурову печеру було відкрито сімферопольською спелеостанцією у 1987 році. Це стало грандіозною подією в науковому світі. Щоб донести красу цього незвичайного природного дива до людей, роком пізніше було створено центр спелеотуризму „Онікс-тур”, працівники якого, після детальних наукових досліджень унікального підземного комплексу, розробили та обладнали екскурсійні маршрути. Було прокладено бетонні доріжки, установлено поручні, проведено освітлення, а також споруджено біля печери дерев’яний будиночок. Відкриття в 1989 р. Мармурової печери для туристів стало справжньою сенсацією. Адже її вік – понад 2 мільйони років, а загальна довжина печерних галерей досягає 2 050 метрів. До уваги відвідувачів тут представлено величезні зали з химерними формами напливних утворень сталактитів і сталагмітів з рідкісними видами кристалів, з багаточисельними мармуровими статуями. Не підіймаючись на поверхню, можна пройти по декількох маршрутах. Для любителів екзотичних мандрівок відкрито маршрут по необладнаних нижніх галереях печери, тут екскурсантам-екстремалам видають спеціальне спорядження.Окрім своєї природної цінності, Мармурова печера може приносити велику користь і людям, які страждають на різні алергічні захворювання, в першу чергу сюди варто спускатися астматикам, оскільки тут немає жодних запахів.Унікальність Мармурової печери здобула їй світову популярність. За оцінкою найвідоміших спелеологів, вона входить у п’ятірку найпрекрасніших печер планети. В 1992 році її було включено до складу Міжнародної асоціації обладнаних печер (м. Генга, Італія).

Гора Чатир-Даг відома своїми карстовими печерами та шахтами, яких на плато налічується майже сто шістдесят. Проте не менш захоплюючою є надземна частина краю, хоча на перший погляд вона може здатися не такою вже цікавою у порівнянні з чаруючими прикрасами підземного царства. Плато являє собою досить велику майже рівнинну ділянку, підняту на сотні метрів над оточуючими горами, тому звідси добре видно весь краєвид. На значних гірських ділянках збереглися залишки лісів. Їх основу складають букові гаї, в яких поширені граб, осика, горобина, груша, тис. У багатьох місцях видно притиснуті до землі подушки ялівця, що нерідко досягають п’яти метрів у діаметрі. На заході Чатир-Дагу біліють схили Долгоруковського масиву, які являють собою слабо заліснене відкрите вітрам кам’яне плоскогір’я. Не можливо уявити природу Чатир-Дагу і без квітів, яких тут надзвичайно багато. Особливо вражають величезні червоні квіти диких півоній, цілі галявини перемішаних з фіолетовими фіалками жовтих примул, пірамідальні конструкції горлянки східної та рясно всіяні симпатичними синіми квітками мишачого гіацинту широченні схили гори.

Гулиев, М. Мраморная пещера Крыма / М. Гулиев // Загадки природы и Вселенной. – 2009. - № 2. – С. 2-3. Де в Україні знаходяться лабіринти печер? // Що? Як? Чому? Світ моєї України. – Х., 2003. – С. 99-103. Пестушко, В. Чудеса Шатер-горы / В. Пестушко // Вокруг света. – 2005. - № 1. – С. 34-45. Пещера Мраморная = Печера Мармурова // Крымский природный заповедник = Кримський природний заповідник / фото А. Пакет [и др.]. – Симферополь, 2008. – С. 66-69. Суханов, А. Подземное царство Крыма / А. Суханов // Вокруг света. – 2003. - № 5. – С. 4-15.

«Подільські Товтри» – краса, що захоплює дух

Що почитати

Печера Атлантида

Представники Червоної книги України

Інтернет-ресурси

Національний природний парк «Подільські Товтри»: [офіційний сайт парку]Національний природний парк «Подільські Товтри»: [створення, місце розташування, клімат, флора та фауна парку]Подільські Товтри (національний парк): [цінність та значимість Національного природного парку]

Відеозал

Бар’єрні рифи України //Я пізнаю світ. Географія України : дит. енцикл. – К., 2004. – С. 266-270.Гетьман, В. Подільські Товтри – останці «українських Гімалаїв» / В. Гетьман // Наука і суспільство. – 2009. – № 3–4. – С. 20-23.Гільберг, Т. Подільські Товтри - одне із семи природних чудес України / Т. Гільберг // Географія та основи економіки в школі. - 2009. - № 2. - С. 38-40.Прогулянка Медоборами // Два береги Збруча / упоряд. О. Крушинська. – К., 2008. – С. 35-45.Скарлато, Г. Коралові острови українського Поділля / Г. Скарлато // Захоплююча географія / Г. Скарлато. – К., 1998. – С. 200-201.Унікальне явище природи – Медобори // Світ навколо нас. Цікава географія. – К., 2004. – С. 73-74.

Національний природний парк «Подільські Товтри» дуже багатий на рідкісні види флори та фауни. З цієї місцевості до Червоної книги України занесено 60 видів рослин. На території парку охороняються 33 види тварин, занесених до Європейського червоного списку, та 98 видів – до Червоної книги України. Крім того, 184 види тварин Поділля підлягають особливій охороні згідно з Бернською конвенцією. Щоб краще пізнати цей унікальний природний ландшафт нашої країни, ознайомтеся, будь ласка, з двома його рідкісними представниками. Ясенець білий – це рідкісна реліктова багаторічна трав’яниста рослина родини рутових, яка поширена на Правобережжі, переважно на Подільській височині, у Львівській, Івано-Франківській, Тернопільській, Вінницькій, Миколаївській та Одеській областях. Але найчастіше вона зустрічається саме в Хмельницькій області. Росте на степових схилах, добре освітлюваних сонцем галявинах, узліссях світлих дібров, чагарникових заростях, інколи на вапнякових відкладеннях. Вирощується також у ботанічних садах. Висота рослини досягає приблизно 80-120 см. Під дією сонячного проміння ясенець виділяє ефірну олію. Коли піднести до рослини сірника, можна помітити, що вона спалахнула, але від вогню залишилася неушкодженою. Тому українці споконвіку називали ясенець білий ще й «неопалимою купиною». Чисельність ясенцю білого щораз зменшується через надмірне випасання худоби та викошування травостою. Ця рослина охороняється на території Національного природного парку «Подільські Товтри», у природному заповіднику «Медобори», регіональному ландшафтному парку «Дністровський каньйон». Сипуха – це хижий гніздовий птах родини сипухових, ряду совоподібних. Гніздиться в західних та центральних областях України. Селиться у дуплах старих дерев. Птах має довжину 33-39 сантиметрів, вагу 241-355 грамів. Живиться тварина мишоподібними гризунами, дрібними птахами і земноводними, рідше – комахами і павуками. Кількість пернатих зменшується через нестачу придатних для гніздування місць, зменшення кількості поживи тощо. Охороняється птах тільки у Національному природному парку «Подільські Товтри».

Озеро Світязь - перлина Волині

Світязь у поезії

Що почитати

Інтернет-ресурси

Ліна Костенко "Я хочу на озеро Світязь"Микола Луків "На Світязі"Петро Катеринич "Світязь"

Озеро «Світязь»: [загальні відомості] Озеро «Світязь»: [географічна характеристика озера]Свитязь: младший побратим Байкала

Відеозал

Представники Червоної книги України

Микола ЛуківНа Світязі Вода прозора, мов сльоза,І лебеді на хвилі,І небеса – як бірюза,Й вітрила сніжно-білі. По берегах – ліси, й луги,І трави по коліна,І на галявинах стоги,І м’ятний запах сіна. В заплавах – зілля й комиші,Човни й рибальські сіті.І добре тут моїй душі,Як рідко де на світі. Хвиля хвилю по імені кличе,Чайка чайці з-під сонця кигиче,Лебідь ладу голубить крилом,Закипає вода під веслом, І вітрило за вітром пливе,І усе це давно не нове,Сотні раз переспіване диво,А очей відвести – неможливо.

Із «червонокнижних» на території Шацького національного природного парку охороняються ропуха очеретяна, мідянка, лелека чорний, лебідь малий, жовта чапля, пугач, шуліка рудий, гага звичайна, дятел білоспинний, корольок червоноголовий, кутора мала, горностай тощо. У парку знайдено ряд рідкісних реліктових болотних мохів, з них псевдокаліергони трирядний і плауноподібний, скорпідій скорпіоноподібний та меезія тригранна занесені до Червоної книги України, а один вид, гаматокауліс глянсуватий, — до Червоної книги мохоподібних Європи.

Петро КатериничСвітязь Світязь! Світязь! Ти такий прекраснийУ плакучій гущині лісів,Ти, як сонце, золотий і ясний,Світиться зорею твій залив. Пуп’янок троянди світанковий,Вічний український ти Байкал, Око ясно-синє волошкове,І поліський дух в тобі устав. Ти – краса держави барвінкова,Ти – дорога в край чудес і мрій, Ти – століть фортеця мармурова,Наших душ собор і чародій.

Ліна КостенкоЯ хочу на озеро Світязь Я хочу на озеро Світязь,в туман таємничних лісів.Воно мені виникло звідкись,у нього сто сот голосів.Воно мені світить і світить,таке воно в світі одне.– Я Світязь, я Світязь, я Світязь!Невже ти не чуєш мене?!І голосом дивним, похмурим,як давній надтріснутий дзвін:– Батурин, Батурин, Батурин! –лунає мені навздогін.Я річку побачила раптом.Питаю: – А хто ж ти така?– Я Альта, я Альта, я Альта! –тонесенько плаче ріка…

Озеро Синевир - Морське Око Карпат

Синевир - пісня про найгарніше озеро

Що почитати

Легенди про озеро

Представники Червоної книги України

Світлана Горват "Село моє","Рідний край"Василь Кобаль "На Синевир трембіти кличуть!"

Синевир у поезії

Відеозал

Бершадська, Т. Синевир / Т. Бершадська // Хрестоматія з фізичної географії України : 8 кл. / Т. Бершадська. – Т., 1998. – С. 75-76. «Морське око» карпатських полонин // Світ навколо нас : цікава географія / упоряд. С. Тишковець. – К., 2004. – С. 79-80. Муранов, О. Краса Карпат / О. Муранов // Голубі очі планети : наук.-худож. кн. / О. Муранов. – К., 1980. – С. 228. Озеро Синевир // Дивовижний край легенд… / фото Б. Голуба, В. Поповича. – Б. м., [2007]. – С. 14-29. Синевир // Хоч не рай, зате свій край. – Ужгород, 2007. – С. 149-160. Синевирське озеро – морське око Карпат : [путівник]. – Ужгород : Краєвиди Карпат, 2006. – 16 с. : фотоілюстр.Швець, Г. Про що шепочуть смереки / Г. Швець // Голубі перлини України / Г. Швець. – К., 1969. – С.174-175.

Світлана ГорватСело моє Село моє – чудовий диво- край,Де в синє небо вперлись гори,Краса навколо – хоч співай,Тут гомонять річки і звори. Це край легенд, це край чудес,Всіх зір чарує Морське око.Тут спів трембіт торкається небес,Село моє – в горах глибоко. Тут пахнуть росами світанки,Шовкові трави шепотять,Срібляться верховинські ранки,Смереки з буком гомонять.

Василь КобальНа Синевир трембіти кличуть! Гори і ялиці дивні свідкиГордої правічної краси.Сонячне Міжгір’я наче квіткаВ променях ранкової краси. Святкує нині край наш мальовничий,У грудях гордість впевнено росте,Усіх на Синевир трембіти кличуть,Скликають в гори друзів і гостей!..

Світлана Горват Рідний край Краси такої пошукатиЗелених гір і полонин.Смереки, наче наречені,Й струмочки мчаться до долин. Неначе в казці ти весною,Коли цвіт білий у садах,Чудове ти й у хурделицях,У літніх зливах та дощах. Твоя окраса – Морське око.Тут разом Синь і Вир стоятьІ про кохання незрадливеПоміж собою гомонять…

СИНЬ І ВИР - НАВІКИ! У далекі часи гори належали багатому графові, і люди працювали на нього: пасли овець і корів, рубали ліс. У графа була красуня дочка Синь. Дівчину звали так тому, що очі її були синіше самого неба. Одного разу граф узяв дочку з собою в гори. Поки граф перевіряв роботу лісорубів, дочка збирала на поляні квіти. Раптом вона почула звуки сопілки, і побачила, що на лузі сидить хлопець і грає. Це був Вир - пастух. Помітивши дівчину, він перестав грати. Так вони познайомилися. Після цього дівчина стала часто приходить в гори до пастуха. Вони стали часто зустрічатися і полюбили один одного. Але батько дізнався про це і заборонив їм зустрічатися. Але не могли вони більше жити один без одного. І тоді граф наказав убити Вира. Люди графа підібрали момент і скинули на нього камінь зі скелі. Дізнавшись про це, Синь прибігла до того місця, обняла камінь і заплакала. Довго вона плакала, поки на тому місці не утворилося озеро. Вода в озері синя і чиста, як очі Синь, а посередині видно верхівку того каменю. З тих пір озеро називається Синевир. Зараз на березі озера встановлені, вирізані з дерева, фігури Сині і Вира. Сюди приїжджають святкувати весілля з багатьох куточків Карпат. Кажуть, що якщо люди познайомилися і полюбили один одного на озері, то їх чекає міцна любов.

Із флори та фауни природного парку «Синевир», де розташоване озеро, до Червоної книги України занесено 48 видів рослин і 25 видів тварин. Твоїй увазі пропонується розповідь про двох їх рідкісних представників. Ринхоспора бура – це зникаюча рідкісна реліктова багаторічна трав’яниста рослина родини осокових, яка зустрічається у Міжгірському районі на Закарпатті та Опіллі – єдиному відомому місці в Україні, де вона виявлена у вигляді острівців заростей. Росте ринхоспора у болотистих місцях та сируватих піщаних грунтах. Висота її досягає 10-30 см. Кореневище рослини довге, повзуче. Стебло тригранне. Листки вузьколінійні. Приквітковий листок значно вищий за суцвіття, яке утворюється з бурих колосків. Розмножується насінням і вегетативно. Цвіте вона у червні–серпні, а плодоносить у вересні. Кількість ринхоспори бурої щораз зменшується через господарське використання земель і зміни умов водного режиму внаслідок проведення меліоративних робіт. Охороняється рослина тільки на території національного природного парку «Синевир». Харіус європейський — єдиний представник харіусових в українських водоймах, що зустрічається в басейнах річки Тиса та Дністер. Живе риба на висоті 250-850 метрів над рівнем моря, на глибоких ділянках гірських річок, озер із чистою, прозорою, холодною водою і кам'янистим дном. Харчується комахами, дрібними рибами, іноді ікрою риб. Тіло харіуса міцне, видовжене, струнке, вкрите лускою середніх розмірів з строкатим забарвленням: спина сіро-зелена, боки сріблясті з бурими смужками. Риба має маленьку голову, дрібні зуби на щелепах і довгий спинний плавець. Оскільки кількість риби зменшується через забруднення води і зарегулювання проточних водойм, її вилов з 1990 року заборонено. Охороняється харіус у Карпатському біосферному заповіднику, природному заповіднику «Горгани», Ужанському та Синевирському національних природних парках.

СИНЕВИР - БОГАТИР У давні-давні часи було в цих місцях тільки величезне болото - Мочар, і жили поруч з ним богатирі. Жили вільно в лісах, полювали на оленів, вовків, рисей, ведмедів, розводили худобу. Але облюбувала собі той благословенний край нечиста сила. Наслала на їх плем'я якусь епідемію, і почали богатирі вимирати. І нарешті залишився серед них один-єдиний, на ім'я Синевир. Ось і пройшли гучні виїзди на полювання, замовкли мисливські вигуки, звуки ріжків. За видобутком Синевир ходив тепер сам і тихо, сумно повертався додому. Єдиною втіхою була для нього донечка Чіла, а найбільшою гордістю - білий бик. Але і з того судилося йому недовго радіти. Одного разу повернувся Синевир із полювання і не застав ні Чіли, ні бика. Слідами потужних копит і ніжок любимої дочки прийшов до Мочара, що став їхньою могилою. Довго Синевир бродив темними лісами, сумно згадував минулі щасливі дні, а як занеміг, сів на камінь і зачаровано дивився на Мочар, не зводячи очей з води, яка виблискувала на сонці, потім встав і почав відламувати брили від оточуючих скель і кидати туди, де загинули, як він думав, ті, кого найбільше любив. Так кидав, поки над Мочаром не звелася могила зросту та розміру лежачого бика. Наостанок вирвав із землі величезний камінь, але раптом ударив з-під нього потужний потік води, підхопив Синевира і поніс до Мочара. Через хвилину улоговина наповнилася водою, богатир зник, і тільки накидана могила залишилася острівцем серед озера, яка до сьогоднішнього дня збереглася.

Подорожуючи віртуально нашою Батьківщиною, ви дізналися про розмаїття природного ландшафу, про те, який цікавий та неповторний рослинний і тваринний світ. Дійсно унікальні місця України створила природа із води, піску, гір, дерев та кам'яних брил. Вони вражають масштабами і красою. Вони оповиті легендами і таємницями, тут можна відновити сили, зробити гарні фото напам'ять та знову закохатися. Чудеса достойні не тільки того, щоб ними милувалися та пишалися. Їм необхідне бережливе ставлення і небайдужість людей. І якщо ви вважаєте себе гідними синами чи доньками рідної землі, то маєте берегти, примножувати її красу. І тоді вона заквітчає ваші серця й життя добром і щастям. Все на землі, все треба берегти І птаха, й звіра, і оту рослину. Не чванься тим, що цар природи ти, Бо врешті, ти - його частинка. ( Б.Лепкий ) Природа потребує нашого захисту. Бережіть її! І наостанок: відпочиньте на галявині та перевірте свої знання з подорожі

"Хто не любить природи, той не любить людину, той не громадянин" (А.Ейнштейн)

За матеріалами сайту http://www.chl.kiev.ua/

Кросворд «Пізнай Товтри» Якщо ти був уважним під час заочної туристичної мандрівки Подільськими Товтрами, то легко впораєшся з цим завданням. Розгадай кросворд, давши відповіді по горизонталі на подані нижче запитання: Начало формы 1 т 2 о 3 в 4 т 5 р 6 и 1. Яку назву має печера, що входить до Національного природного парку «Подільські Товтри» як геологічна пам’ятка національного значення? 2. Місцева назва наймальовничішої частини Товтрової гряди парку 3. Як називається підвищена частина суші, на якій розташовані Подільські Товтри? 4. Протоки якої річки утворюють каньйони у Національному природному парку «Подільські Товтри»? 5. Де знаходиться Великий Бар’єрний риф, який за своїм рельєфом дуже схожий на Товтри? 6. Який рідкісний птах ряду совоподібних охороняється тільки в Національному природному парку «Подільські Товтри»? Правильна відповідь

Кросворд «Сховані слова» Відшукай у кросворді назви найпоширеніших семи представників флори і фауни місцевості озера Синевир, які зашифровано по вертикалі і горизонталі. Правильна відповідь

Прислів’я у сканвордіУ сканворді зашифроване українське народне прислів’я про край. Прочитай його, починаючи з останньої літери в першому слові. Далі рухайся за стрілками. Правильна відповідь